Українська мова

 

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів 5-11 класів з української мови 

 Оцінювання результатів навчання української мови здійснюється на основі функціонального підходу до шкі­льного мовного курсу, який насамперед має забезпечити учням уміння ефективно користуватися мовою як засобом пізнання, комунікації; високу мовну культуру особистості; сприяти формуванню громадянської позиції, національної самосвідомості.

Функціональний підхід передбачає таке співвідношення мовної теорії та мовленнєвої практики, за якого пріоритетним є розвиток навичок мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння, читання, письма. Робота над мовною теорією, формуванням знань про мову підпорядковується інтересам розвитку мовлення.

Практична мовленнєва орієнтація шкільного курсу мови та оцінювання результатів навчан­ня особливо актуальні з огляду на реформування середньої загальноосвітньої школи, одним із найважливіших завдань якої має бути розвиток творчих здібностей, ініціативності, пізна­вальної самостійності школярів, їх уміння працювати з інформацією, критично оцінювати її, застосовувати для розв'язання життєвих проблем. В оцінюванні результатів навчання мови треба враховувати, що мова є не лише предметом вивчення, а й засобом навчання інших предметів, а це підвищує вимоги до рівня сформованості мовленнєвих навичок школярів.

Оцінювання результатів навчання мови здійснюється на основі:

а) врахування основної мети, що передбачає різнобічний мовленнєвий розвиток особистості;

б) освітнього змісту навчального предмета, який розподіляється на чотири елементи - знання, вміння й навички, досвід творчої діяльності і досвід емоційно-ціннісного ставлення до світу;

в) функціонального підходу до шкільного мовного курсу, який передбачає вивчення мовної теорії в аспекті практичних потреб розвитку мовлення.

Об'єктами оцінювання мають бути:

           -  мовленнєві вміння й навички з чотирьох видів мовленнєвої діяльності;

           -  знання про мову й мовлення;

-  мовні вміння та навички;

- досвід творчої діяльності;

                 - досвід особистого емоційно-ціннісного ставлення до світу. 

Оцінювання результатів мовленнєвої діяльності

I. Аудіювання (слухання - розуміння  )

                1. Перевіряється здатність учня  сприймати на слух незнайоме за змістом висловлювання  із одного прослуховування:

а) розуміти:

-         мету висловлювання;

-         фактичний зміст;

-         причинно-наслідкові зв’язки;

-         тему і основну думку висловлювання;

-         виражально-зображувальні засоби прослуханого твору;

б) давати оцінку прослуханому.

Перевірка аудіювання учнів здійснюється фронтально за одним із   варіантів.

Варіант перший: учитель читає один раз незнайомий учням текст, а потім пропонує серію запитань з варіантами відповідей. Школярі повинні мовчки вислухати кожне запитання, варіанти відповідей до нього, вибрати один із варіантів і записати лише його номер поряд із номером запитання: (наприклад, 1.3, де цифра «1» – номер запитання, а цифра «3» – номер обраної відповіді).

Варіант другий: учні одержуть видрукувані запитання та варіанти відповідей на них і відзначають галочкою правильний з їхнього погляду варіант.

У п’ятому класі учням пропонуються 6 запитань з чотирма варіантами відповідей, 6-12 класах - ­12 запитань з чотирма варіантами відповідей.

Для  одержання достовірних  результатів тестування кількість варіантів відповідей на тестове завдання не повинна бути меншою від чотирьох. Запитання мають торкатися всіх зазначених вище характеристик висловлювання і розташовуватися в порядку наростання їх складності.

2. Матеріал для контрольного завдання: зв'язне висловлювання (текст) добирається відповідно до вимог програми для кожного класу.

Обсяг тексту (і відповідно тривалість звучання) орієнтовно визначається так:

Клас	Обсяг та час звучання текстів, що належать до
	художнього стилю		інших стилів
5-й	400-500 слів	4-5 хвилин	300-400 слів	3-4 хвилин
6-й	500-600	5-6	400-500	4-5
7-й	600-700	6-7	500-600	5-6
8-й	700-800	7-8	600-700	6-7
9-й	800-900	8-9	700-800	7-8
10-й	900-1000	9-10	800-900	8-9
11-й	1000-1100	10-11	900-1000	9-10
12-й	1100-1200	11-12	1000-1100	10-11

 

3. Одиниця контролю: відповідi учнів на запитання за прослуханим текстом, одержані в результаті виконання тестових завдань.

4.Оцінювання.

Правильна відповідь на кожне із 6 запитань оцінюється двома балами, кожне із 12 запитань оцінюється одним балом. Оцінювання здійснюється з огляду на те, що за цей вид діяльності учень може одержати від 1 балу (за сумлінну роботу, яка ще не дала належного результату) до 12 балів (за бездоганно виконану роботу). У тому разі, коли учень з певних причин не виконав завдання, він має пройти перевірку додатково, щоб одержати відповідний бал. 

II. Говоріння та письмо

 (діалогічне та монологічне мовлення) 

Під час перевірки складених учнями висловлювань (діалогів, усних і письмових переказів та творів) ураховується ступінь повноти вираження теми, міра самостійності виконання роботи, ступінь вияву творчих здібностей, особистого ставлення до змісту висловлювання.  

Діалогічне мовлення

Усне діалогічне мовлення перевіряється в 5-12 класах.

1.     Перевіряються здатність учнів:

а) виявляти певний рівень обізнаності з теми, що обговорюється;

б) демонструвати вміння:

-         складати діалог  відповідно до запропонованої ситуації й мети спілкування;

-         самостійно досягати комунікативної мети;

-         використовувати репліки для стимулювання, підтримання діалогу, формули мовленнєвого етикету;

-         дотримуватися теми спілкування;

-         додержуватися правил спілкування.;

-         дотримуватись норм літературної мови;

-         демонструвати певний рівень вправності у процесі діалогу (стислість, логічність,     виразність, доречність, винахідливість тощо);

в) висловлювати особисту позицію щодо теми, яка обговорюється;

г) аргументувати висловлені тези, ввічливо спростовувати помилкові висловлювання співрозмовника.

Зазначені характеристики діалогу є основними критеріями при його оцінюванні.

Перевірка рівня сформованості діалогічного мовлення здійснюється таким чином: учитель пропонує двом учням вибрати одну із запропонованих  тем чи мовленнєвих ситуацій(теми чи ситуації пропонуються різного рівня складності), обдумати її  й обговорити із товаришем  перед класом у формі діалогу протягом 3-5 хвилин. Оцінка ставиться кожному з учнів.

2.     Матеріал для контрольних завдань добирається з урахуванням  тематики соціокультурної  змістової лінії чинної програми, рівня підготовки, вікових особливостей та пізнавальних інтересів учнів.

3.     Одиниця контролю: діалог, складений двома учнями.

Обсяг діалогу визначається так:

 

Клас	Орієнтовна кількість реплік для двох учнів
5-й	6-7 реплік
6-й	7-8 реплік
7-й	8-10 реплік
8-й	10-12 реплік
9-й	12-14 реплік
10-й	14-16 реплік
11-й	16-18 реплік
12-й	18-20 реплік

4.     Оцінювання 

Критерії оцінювання

 

Рівень	Бали		Характеристика складених учнями діалогів
Початковий (Бали  цього рівня одержу-ють учні, ус-піхи яких у самостійному складанні діа-логу поки що незначні)	1		В учня виникають значні труднощі у підтриманні діалогу. Здебільшого він відповідає на запитання лише “так” чи “ні” або аналогічними уривчастими реченнями ствердного чи заперечного характеру.
	2		Учень відповідає на елементарні запитання короткими репліками, що містять недоліки різного характеру, але сам досягти комунікативної мети не може.
	3		Учень бере участь у діалозі за найпростішою за змістом мовленнєвою ситуацією, може не лише відповідати на запитання співрозмовника, а й формулювати деякі запитання, припускаючись помилок різного характеру. Проте комунікативна мета  досягається ним лише частково.
Середній (Балів цього рівня заслуго-вують учні, які досягли певних результатів у складанні діалогу за двома-чотирма показниками з нескладної теми, але за іншими критеріями результати поки що незначні)	4		Учень бере участь у діалозі з нескладної за змістом теми, в основному досягає мети спілкування, проте репліки його недостатньо вдалі, оскільки не враховують належним чином ситуацію спілкування, не відзначаються послідовністю, доказовістю; трапляється чимало помилок у доборі слів, побудові речень, їх інтонуванні тощо.
	5		Учень бере участь у діалозі за нескладною за змістом мовленнєвою ситуацією,  додержує елементарних правил поведінки в розмові, загалом досягає комунікативної мети, проте допускає відхилення від теми, мовлення його характеризується стереотипністю, недостатньою різноманітністю і  потребує істотної корекції тощо.
	6		Учень успішно досягає комунікативної мети в діалозі з нескладної теми, його репліки загалом є змістовними,  відповідають основним правилам поведінки у розмові, нормам етикету, проте їм не вистачає самостійності суджень, їх аргументації, новизни, лаконізму в досягненні комунікативної мети, наявна певна кількість помилок у мовному оформленні реплік тощо.
Достатній (Балів цього рівня заслуговують учні, які са-мостійно, у цілому вправно за більшістю кри-теріїв склали діалог з теми, що містить певну проблему, продемонстру-вали належну культуру спіл-кування, проте за деякими з критеріїв(від  2-х до 4-х) їх мовлення ще містить певні недоліки )	7		Діалогічне мовлення учня за своїм змістом спрямовується на розв’язання певної проблеми, загалом є змістовним, набирає деяких рис невимушеності; з’являються елементи особистісної позиції щодо предмета обговорення, правила спілкування в цілому додержуються, але ще є істотні недоліки(за 4-ма критеріями): невисокий рівень самостійності й аргументованості суджень, можуть траплятися відхилення від теми,  помилки в мовному оформленні реплік тощо.
	8		Учень загалом  вправно бере участь у діалозі за ситуацією, що містить  певну проблему, досягаючи комунікативної мети, висловлює судження і певною мірою аргументує їх з допомогою загальновідомих фактів, у діалозі з’являються елементи оцінних характеристик, узагальнень, що базуються на використанні прислі’їв і приказок, проте допускаються певні недоліки за кількома критеріями(3-ма).
	9		Учні самостійно складають діалог з проблемної теми, демонструючи загалом достатній рівень вправності і культури мовлення (чітко висловлюють  думки, виявляють вміння сформулювати цікаве запитання, дати влучну, дотепну відповідь, здебільшого виявляють толерантність, стриманість, коректність у разі незгоди з думкою співрозмовника), але в діалозі є певні недоліки за 2-ма критеріями, наприклад: нечітко виражається особиста позиція співбесідників,  аргументація не відзначається оригінальністю тощо.
Високий (Балів цього рів-ня заслуговують учні, які проде-монстрували високу культуру спілкування, переконливо аргументуючи свої думки з приводу проблемної теми, даючи можливість висловитися партнеру по діалогу; змогли зіставити різні погляди на той самий предмет, навести аргументи “за“ і “проти“ в їх обговоренні тощо)	10		Учні складають діалог за проблемною ситуацією, демонструючи належний рівень мовленнєвої культури, вміння  формулювати  думки, обгрунтовуючи  власну позицію, виявляють готовність уважно і доброзичливо вислухати співрозмовника, даючи можливість висловитися партнеру по діалогу; додержуються правил мовленнєвого етикету; структура діалогу, мовне оформлення реплік діалогу звичайно відповідає нормам, проте за одним з критеріїв можливі певні недоліки.
	11		Учні складають діалог, самостійно обравши аспект запропонованої теми(або ж самі визначають проблему для обговорення), переконливо й оригінально аргументують свою позицію, зіставляють різні погляди на той самий предмет, розуміючи при цьому можливість інших підходів до обговорюваної проблеми,  виявляють повагу до думки іншого; структура діалогу, мовне оформлення реплік діалогу відповідає нормам.
	12		Учні складають глибокий за змістом і досконалий за формою діалог, самостійно обравши аспект запропонованої теми(або ж самі визначають проблему для обговорення), демонструючи вміння уважно і доброзичливо вислухати співрозмовника, коротко, виразно, оригінально сформулювати свою думку, дібрати цікаві, влучні, дотепні, переконливі аргументи на захист своєї позиції, у тому числі й  з власного життєвого досвіду, зіставити різні погляди на той самий предмет;  здатні змінити свою думку в разі незаперечних аргументів іншого; додержуються правил поведінки і мовленнєвого етикету в розмові.

Мовне оформлення оцінюють орієнтовно, спираючись на досвід учителя і не підраховуючи помилок (зважаючи на технічні труднощі фіксації помилок різних типів в усному мовленні).

Примітка. Під мовним оформленням діалогу, тексту слід розуміти наявність/ відсутність порушень лексичних, фразеологічних, граматичних (морфологічних, синтаксичних) стилістичних, орфоепічних, акцентологічних, інтонаційних норм української літературної мови, а також соціальних норм українського мовленнєвого етикету.

Монологічне мовлення

Говоріння (усні переказ і твір);

письмо ( письмові переказ і твір)

1.     Перевіряється здатність учня:

а) виявляти певний рівень обізнаності з теми, що розкривається(усно чи письмово);

б) демонструвати вміння:

-         будувати висловлювання певного обсягу, добираючи і впорядковуючи необхідний для реалізації задуму матеріал (епізод із власного життєвого досвіду, прочитаний або прослуханий текст, епізод з кінофільму, сприйнятий(побачений чи почутий) твір мистецтва, розповідь іншої людини тощо);

-         ураховувати мету спілкування, адресата мовлення;

-         розкривати тему висловлювання;

-         виразно відображати  основну думку висловлювання, диференціюючи матеріал на головний і другорядний;

-         викладати матеріал логічно, послідовно;

-         використовувати мовні засоби відповідно до комунікативного завдання, дотримуючись норм літературної мови;

-         додержувати єдності стилю;

в) виявляти своє ставлення до предмета висловлювання, розуміти можливість різних тлумачень тієї самої проблеми;

г) виявляти певний рівень творчої діяльності, зокрема:

-         трансформувати одержану інформацію, відтворюючи її докладно, стисло, вибірково, своїми словами, змінюючи форму викладу, стиль тощо відповідно до задуму висловлювання;

-         створювати оригінальний текст певного стилю;

-         аргументувати висловлені думки, переконливо спростовувати помилкові докази;

-         викладати матеріал виразно, доречно, економно, виявляти багатство лексичних і граматичних засобів.

Організація контролю здійснюється за одним з двох варіантів.Варіант перший: усі учні виконують роботу самостійно. Варіант другий: учні складають висловлювання на основі диференційованого підходу ( для початкового рівня пропонуються докладні допоміжні матеріали, для середнього ( допоміжні матеріали загального характеру, а для одержання балів достатнього  і високого рівнів необхідно написати переказ чи твір самостійно.

Перевірка здатності говорити (усно переказувати чи створювати текст) здійснюється індивідуально: учитель пропонує певне завдання (переказати зміст матеріалу докладно, стисло, вибірково; самостійно створити висловлювання на відповідну тему) і дає учневі час на підготовку.

Перевірка здатності письмово переказувати і створювати текст здійснюється фронтально: учням пропонується переказати прочитаний учителем (за традиційною методикою або самостійно прочитаний) текст чи інший матеріал для переказу або самостійно написати твір.

2. Матеріал для контрольного завдання.

А. Переказ. Переказ із творчим завданням.

Матеріалом для переказу (усного/письмового) можуть бути: текст, що читається вчителем, або попередньо опрацьований текст; самостійно прочитаний матеріал з газети, журналу, епізод кінофільму чи телепередачі, розповідь іншої людини про певні події, народні звичаї тощо. Якщо пишеться переказ із творчим завданням, учням пропонується ,окрім того, також завдання, що передбачає написання творчої роботи,  обов’язково пов'язаної із змістом переказу.

У тому разі, коли матеріал читається безпосередньо перед контрольною роботою, обсяг тексту орієнтовно визначається так:

 

Клас	Кількість слів
5-й	100-150
6-й	150-200
7-й	200-250
8-й	250-300
9-й	300-350
10-й	350-400
11-й	350-450
12-й	400-450

 Обсяг тексту для стислого чи вибіркового переказу має бути у 1,5-2 рази більшим за обсяг тексту для докладного переказу.

Якщо для контрольної роботи використовуються інші джерела, то матеріал добирається так, щоб обсяг переказу міг бути в межах пропонованих для певного класу норм.

Тривалість звучання усного переказу – 3-5 хвилин.

Обсяг творчого завдання до переказу, виконаного письмово:

 

Клас	Кількість сторінок
5-й	0,3-0,5
6­-й
7-й	0,5-0,75
8-й
9-й	0,75-1,0
10-й
11-й	1,0-1,5
12-й

 Твір.

Матеріалом для твору (усного/письмового) можуть бути: тема, сформульована на основі попередньо обговореної проблеми, життєвої ситуації, прочитаного та проаналізованого художнього твору; а також пропоновані для окремих учнів допоміжні матеріали (якщо обирається варіант диференційованого підходу до оцінювання).

3. Одиниця контролю: усне/письмове висловлювання учнів.

Обсяг письмового твору, складеного учнем, орієнтовно визначається так:

 

Клас	Кількість сторінок
5-й	0,5-1,0
6-й	1,0-1,5
7-й	1,5-2,0
8-й	2,0-2,5
9-й	2,5-3,0
10-й	3,0-3,5
11-й	3,0-3,5
12-й	3,5-4,0

4.Оцінювання.

У монологічному висловлюванні оцінюють його зміст і форму (мовне оформлення). За усне висловлювання (переказ, твір) ставлять одну оцінку – за зміст, а також якість мовного оформлення (орієнтовно, спираючись на досвід учителя і не підраховуючи помилок, - зважаючи на технічні труднощі фіксації помилок різних типів в усному мовленні).

За письмове мовлення виставляють також одну оцінку: на основі підрахунку допущених недоліків за зміст і помилок за мовне оформлення, ураховуючи їх співвідношення.

Рівень	Бали	Характеристика змісту виконаної роботи	Грамотність
			орфографічних і пунктуаційних	лексичних, грама- тичних і стилістичних
Початковий (Бали  цього рівня одержу-ють учні, які не досягають значного успіху за жодним із визначених критеріїв)	1	Учень будує лише окремі, не пов'язані між собою речення; лексика висловлювання дуже бідна*.	15-16 і більше	9-10
	2	Учень будує лише окремі фрагменти висловлювання; лексика і граматична будова мовлення бідна й одноманітна.	13-14
	3	За обсягом робота складає менше половини від норми; висловлювання не є завершеним текстом, хибує на непослідовність викладу, пропуск фрагментів, важливих для розуміння думки; лексика і граматична будова збіднені.	11-12
Середній (Балів цього рівня заслуго-вують учні, які будують текст, що за критерієм обсягу, повноти відтворення інформації і зв’язності значною мірою задовольняє норму, але за іншими критеріями результати істотно нижчі)	4	Усне чи письмове висловлювання за обсягом складає дещо більше половини від норми і характеризується уже певною завершеністю, зв’язністю; проте є недоліки за рядом показників(до семи), наприклад: характеризується неповнотою і поверховістю в розкритті теми; порушенням послідовності викладу; не розрізняється основна та другорядна інформація; добір слів не завжди вдалий (у разі переказу – не використано авторську лексику).	9-10	7-8
	5	За обсягом робота наближається до норми, у цілому є завершеною, тема значною мірою розкрита, але трапляються недоліки за низкою показників( до шести): роботі властива поверховість  висвітлення теми, основна думка не проглядається, бракує єдності стилю та ін.	7-8
	6	За обсягом висловлювання сягає норми, його тема розкривається, виклад загалом зв’язний, але робота характеризується недоліками за кількома показниками (до п’яти): помітний її репродуктивний характер, відсутня самостійність суджень, їх аргументованість, добір слів не завжди вдалий тощо.	5-6
Достатній (Балів цього рівня заслуго-вують учні, які досить вправно будують текст за більшістю критеріїв, але за деякими з них ще припускаються недоліків)	7	Учень самостійно створює достатньо повний, зв’язний, з елементами самостійних суджень  текст (у разі переказу – з урахуванням виду переказу), вдало добираються лексичні засоби (у разі переказу – використовує авторські засоби виразності, образності мовлення), але в роботі є недоліки (до чотирьох),  наприклад: відхилення від теми, порушення послі-довності її викладу; основна думка не аргументується тощо.	4	5-6
	8	Учень самостійно будує достатньо повне (у разі переказу – з урахуванням виду переказу), осмислене, самостійно і в цілому вдало написане висловлювання, проте трапляються ще  недоліки за певними показниками(до трьох).	3
	9	Учень самостійно будує послідовний, повний, логічно викладений текст (у разі переказу – з урахуванням виду переказу); розкриває тему, висловлює основну думку (у разі переказу – авторську позицію); вдало добирає лексичні засоби (у разі переказу – використовує авторські засоби виразності, образності мовлення); однак припускається окремих недоліків (за двома показниками): здебільшого це відсутність виразної особистісної позиції чи належної її аргументації тощо.	1+1 (негруба)
Високий (Балів цього рівня  заслуго-вують учні, які вправно за змістом і формою будують текст; висловлюють і аргументують свою думку; вміють зіста-вляти різні погляди на той самий предмет, оцінювати аргументи на їх доказ, обирати один із них; окрім того, пристосову-ютьвисловлюван-ня до особли-востей певної мовленнєвої ситуації, комунікатив-ного завдання)	10	Учень самостійно будує послідовний, повний (у разі переказу – з урахуванням виду переказу) текст, ураховує комунікативне завдання, висловлює власну думку, певним чином аргументує різні погляди на проблему; (у разі переказу – зіставляє свою позицію з авторською), робота відзначається багатством словника, граматичною правильністю, додержанням стильової єдності і виразності тексту; але за одним з критеріїв допущено недолік.	1	3
	11	Учень самостійно будує послідовний, повний (у разі переказу – з урахуванням виду переказу) текст, ураховує комунікативне завдання; висловлює власну думку, зіставляє її з думками своїх однокласників (у разі переказу – враховує авторську позицію), вміє пов’язати обговорюваний предмет із власним життєвим досвідом, добирає переконливі докази для обґрунтування тієї чи іншої позиції з огляду на необхідність розв’язувати певні життєві проблеми; робота в цілому відзначається багатством словника, точністю слововживання, стилістичною єдністю, граматичною різноманітністю.	1 (негруба)	2
	12	Учень самостійно створює яскраве, оригінальне за думкою висловлювання відповідно до мовленнєвої ситуації; аналізує різні погляди на той самий предмет, добирає переконливі аргументи на користь тієї чи іншої позиції, усвідомлює можливості використання тієї чи іншої інформації для розв’язання певних життєвих проблем; робота відзначається багатством слововживання, граматичною правильністю.	–	1

 *Окрім того, оцінюючи усне висловлювання, враховують наявність відхилень від орфоепічних норм, правильність інтонування речень; у письмових висловлюваннях - наявність: 1) орфографічних та пунктуаційних помилок, які підраховуються сумарно, без диференціації (перша позиція); 2) лексичних, граматичних і стилістичних (друга позиція). Загальну оцінку за мовне оформлення виводять таким чином: до бала за орфографію та пунктуацію додають бал, якого заслуговує робота за кількістю лексичних, граматичних і стилістичних помилок, одержана сума ділиться на два.

Під час виведення єдиної оцінки за письмову роботу  до кількості балів, набраних за зміст переказу чи твору, додається  кількість балів за мовне оформлення і  їхня сума ділиться на два. При цьому якщо частка не є цілим числом, то вона закруглюється в бік більшого числа. 

III. Читання

Читання вголос

            Контрольна перевірка читання вголос здійснюється в 5-9 класах

1.     Перевіряються здатність учня:

а) демонструвати певний рівень розуміння прочитаного;

б) виявляти вміння:

-         читати із достатньою швидкістю, плавно, з гарною дикцією, відповідно до орфоепічних та інтонаційних норм;

в) виражати з допомогою темпу, тембру, гучності читання особливості змісту, стилю тексту, авторський задум;

г) пристосовувати читання до особливостей слухачів (ступеня підготовки, зацікавленості певною темою тощо).

Перевірка вміння читати вголос здійснюється індивідуально: вчитель дає учневі текст, опрацьований на попередніх уроках, деякий час на підготовку і пропонує прочитати цей текст перед класом.

2.     Матеріал для контрольного завдання: знайомий учневі текст, дібраний відповідно до вимог програми для кожного класу; текст добирається з таким розрахунком, щоб час його озвучення (за нормативною швидкістю) окремим учнем дорівнював 1-2 хвилинам (для читання слід пропонувати невеликі тексти зазначених у програмі стилів, типів і жанрів мовлення, відносно завершені уривки творів або порівняно великий текст, розділений на частини, які читаються кількома учнями послідовно).

3.     Одиниця контролю: озвучений учнем текст (швидкість читання у звичайному для усного мовлення темпі – 80-120 слів за хвилину).

4.     Оцінювання.

Критерії оцінювання

 

Рівень	Бали		Характеристика читання
Початковий (Бали  цього рівня одержуть учні, які чита-ють дуже пові-льно, припус-каються знач-ної кількості помилок у структуруванні тексту і речен-ня, прочитанні і вимові слів, інтонуванні речень)	1		Учень читає, не зв’язуючи слова між собою інтонаційно, не відділяючи одне речення від іншого, припускається значної кількості помилок на заміну, перестановку, пропуск (складів, слів); вимовляє в багатьох випадках слова відповідно до їх написання, а не до норм вимови; швидкість читання в кілька разів  нижча за норми.
	2		Учень читає, відриваючи окремі слова одне від одного, не завжди відділяє одне речення від іншого; припускається помилок на заміну, перестановку, пропуск (складів, слів); вимовляє в багатьох випадках слова відповідно до їх написання, а не до норм вимови; швидкість читання складає орієнтовно третину від норми.
	3		Читання   характеризується певним  рівнем зв’язності, який проте ще недостатній, як і темп, що наближається до половини норми. Допускається ще велика кількість помилок різного характеру.
Середній (Бали цього рівня заслуго-вують учні, які читають зі швидкістю, що на-ближається до норми, поділяючи текст на рече-ння, пов'язуючи слова в реченні між собою, але читають не досить плавно і виразно, припу-скаючись помилок в інтонуванні, вимові тощо)	4		Учень читає, зі швидкістю, що дещо перевищує половину норми, поділяючи текст на речення, але припускається значної кількості помилок в інтонуванні речень різних типів;  у поділі речень на смислові частини, неправильно ставить логічний наголос; припускається орфоепічних помилок; читання не досить плавне.
	5		Учень читає зі швидкістю, що наближається до норми, в основному правильно інтонуючи кінець речення, але припускається помилок у поділі речень на смислові частини, логічному наголошуванні слів, а також в інтонуванні речень певної синтаксичної будови (за програмою відповідного класу); припускається орфоепічних помилок;  читання не досить плавне.
	6		Учень читає зі швидкістю, що відповідає нормі, правильно інтонуючи кінець речення, логічно наголошуючи слова, але робить окремі помилки в поділі речень на смислові частини та в  інтонуванні речень певної синтаксичної будови (за програмою відповідного класу); припускається орфоепічних помилок; читання не досить плавне.
Достатній (Бали цього рівня заслуговують учні, які чита-ють плавно, з належною швидкістю, правильно інтонують речення і поді-ляють їх на смислові відрі-зки, але припу-скаються певних недоліків за деякими критері-ями(вираження авторського за-думу, виконання комунікативно-го завдання; норм орфоепії, дикції)		7	Учень читає зі швидкістю в межах норми, у цілому плавно, правильно інтонуючи речення певної синтаксичної будови (за програмою відповідного класу), роблячи логічні наголоси; поділ речення на смислові відрізки в цілому логічно правильний, але цей поділ не пристосований до особливостей слухацької аудиторії; емоційне забарвлення тексту в читанні відсутнє; є орфоепічні помилки.
		8	Учень читає швидко, плавно, досить правильно інтонуючи речення певних синтаксичних структур, роблячи логічні наголоси; поділ речення на смислові відрізки логічно правильний, але не завжди пристосований до особливостей слухацької аудиторії; темп, тембр, гучність читання не пов'язані з певним комунікативним завданням; емоційне забарвлення тексту наявне, але воно не виявляє авторського задуму; є орфоепічні помилки.
		9	Учень читає швидко, плавно, правильно інтонуючи речення різної синтаксичної будови; поділ речення на смислові відрізки та логічне наголошування слів правильні, але в окремих випадках темп, тембр, гучність читання не пов'язані з відповідним комунікативним завданням; емоційне забарвлення недостатньо виявляє авторський задум;  можуть бути орфоепічні помилки.
Високий (Бали цього рівня заслуговують учні, які чита-ють плавно, швидко, прави-льно інтонують речення і поді-ляють їх на смислові відрізки; добре відтворюють авторський задум, стильові особливості тексту, розв’язують комунікативне завдання; чита-ють орфоепічно правильно, з гарною дикцією)		10	Учень читає виразно, з гарною дикцією; інтонація (поділ речень на смислові частини, логічне наголошування слів, мелодика речень різної синтаксичної будови), емоційне забарвлення, тембр, темп, гучність читання відтворюють авторський задум, стильові характеристики тексту, але в читанні можуть бути окремі недоліки(наприклад, недостатньо враховано комунікативне завдання, особливості слухацької аудиторії), незначні орфоепічні огріхи.
		11	Читання учня повністю відповідає усім зазначеним вище критеріям (глибоке проникнення у зміст прочитаного, бездоганне дотримання орфоепічних, інтонаційних норм, виразна передача авторського задуму, стильових характеристик тексту, врахування комунікативного завдання, особливостей слухацької аудиторії).
		12	Учень читає винятково виразно, з гарною дикцією; глибоко й тонко відтворюючи емоційне забарвлення, авторський задум, стильові характеристики тексту; вміло виконує комунікативне завдання, визначене вчителем або самостійно.

 

Читання мовчки

1. Перевіряються здатність учня:

     а) читати незнайомий текст із належною швидкістю, розуміти й запам’ятовувати після одного прочитування:

-         фактичний зміст,

-         причинно-наслідкові зв'язки;

-   тему і основну думку;

-         виражально-зображувальні засоби прочитаного твору;

б) давати оцінку прочитаному.

Перевірка вміння читати мовчки здійснюється фронтально за одним із варіантів. Варіант перший.: учні читають незнайомий текст від початку до кінця (при цьому фіксується час, витрачений кожним учнем на читання - з метою визначення швидкості). Потім учитель пропонує серію запитань. Школярі повинні вислухати кожне запитання, варіанти відповідей на нього, вибрати один з них і записати лише його номер поряд із номером запитання.

Варіант другий: учні одержуть видруковані запитання та варіанти відповідей на них і відзначають “галочкою” правильний з їхнього погляду варіант.

 У 5 класі учням пропонують 6 запитань за текстом з чотирма варіантами відповідей, у 6-12 класах – 12 запитань з чотирма варіантами відповідей.

Запитання повинні торкатися фактичного змісту тексту, його причинно-наслідкових зв’язків, окремих мовних особливостей (переносне значення слова, виражальні засоби мови тощо), відображених у тексті образів (якщо є), висловлення оцінки прочитаного.

2. Матеріал для контрольного завдання: незнайомі учням тексти різних стилів, типів жанрів мовлення, що включають монологічне та діалогічне мовлення (відповідно до вимог програми для кожного класу).

Текст добирається таким чином, щоб учні, які мають порівняно високу швидкість читання, витрачали на нього не менше 1-2 хвилини часу і були нормально завантажені роботою.

Обсяг текстів для контрольного завдання визначається так:

  

Клас	Обсяг тексту для читання мовчки
	художнього стилю	інших стилів
5-й	360-450 слів	300-360 слів
6-й	450-540 слів	360-420 слів
7-й	540-630 слів	420-480 слів
8-й	630-720 слів	480-540 слів
9-й	720-810 слів	540-600 слів
10-й	810-900 слів	600-660 слів
11-й	900-990 слів	660-720 слів
12-й	990-1000 слів	720-800 слів

 

2.     Одиниця контролю: відповіді учнів на запитання тестового характеру, складені за текстом, що запропонований для читання, та швидкість читання.

3. Оцінювання.

Оцінювання читання мовчки здійснюється за двома параметрами: розуміння прочитаного та швидкість читання. Розуміння прочитаного виявляється за допомогою тестової перевірки: правильна відповідь на кожне із 6 запитань оцінюється двома балами, а кожне із 12 запитань оцінюється одним балом (наприклад, вибір правильних відповідей на 12 запитань дає 12 балів).

Швидкість читання мовчки по класах оцінюється із урахуванням таких норм:

Клас	Швидкість читання мовчки (слів за хвилину)
5-й	100 – 150
6-й	110 – 180
7-й	120 – 210
8-й	130 – 240
9-й	140 – 270
10-й	150 – 300
11-й	160 – 330
12-й	170 – 360

Швидкість читання при виведенні бала за цей вид мовленнєвої діяльності враховується таким чином: бали 7-12 може одержати лише той учень, швидкість читання у якого не нижча, ніж мінімальний показник у нормативах для відповідного класу. Той, хто не виконує зазначених норм, одержує  на два бали менше. Наприклад: за вибір 10 правильних відповідей учень 7 класу повинен одержати 10 балів; але якщо він читає зі швидкістю, меншою 120 слів за хвилину, то йому виставляється не 10, а 8 балів.

У цілому оцінювання здійснюється з огляду на те, що за цей вид мовленнєвої діяльності учень може одержати від 1 балу (за сумлінну роботу, яка ще не дала задовільного результату) до 12 балів (за правильні відповіді на запитання тестового характеру та належну швидкість читання). У тому разі, коли учень з певних причин не виконав роботу, він має пройти перевірку додатково з тим,  щоб одержати відповідний бал. 

ІV. Оцінювання мовних знань і вмінь

 Оцінювання мовних знань і вмінь здійснюється тематично. Зміст контролю визначається згідно з функціональним підходом до шкільного мовного курсу.

1.     Перевірці підлягають знання та вміння з мови, які необхідні передусім для правильного використання мовних одиниць.

Перевірка здійснюється фронтально в письмовій формі із застосуванням завдань тестового характеру.

Учням пропонується:

-         розпізнавати вивчені мовні явища;

-         групувати, класифікувати;

-         сполучати слова,  доповнювати, трансформувати  речення, добираючи належну форму слова, потрібну лексему, відповідні засоби зв’язку між частинами речення, між реченнями у групі пов’язаних між собою речень тощо;

-         виявляти розуміння значення мовних одиниць та особливостей їх використання в мовленні.

2.       Для контрольної перевірки використовуються завдання тестового характеру, складені на матеріалі  слова, сполучення слів, речення, груп пов’язаних між собою речень. Учитель визначає, який із запропонованих нижче варіантів тестового контролю з його погляду доцільніший.

Варіант перший.  Учням пропонується 12 тестових завдань з вибірковими відповідями.

Варіант другий. Рекомендується пропонувати учням 6 завдань, складність яких збільшується від класу до класу. Два з них мають торкатися розпізнавання мовних одиниць, а чотири -- їх побудови, реконструювання, редагування, використання. До кожного завдання учням пропонується дібрати власні приклади.

3.     Одиниця контролю: вибрані учнями правильні варіанти виконання завдань тестового характеру та самостійно дібрані приклади.

4.     Оцінювання результатів контрольної роботи здійснюється так.

Варіант перший. За кожне правильно виконане завдання учень одержує по одному балу. Варіант другий. За правильне виконання кожного з 6 запропонованих завдань учень одержує по 1 балу (у разі неправильного виконання 0 балів). Один бал за кожне завдання учневі додається в разі самостійного добору прикладів.

Оцінювання здійснюється таким чином, що за зазначену вище роботу учень міг одержати від 1 балу (за сумлінну роботу, яка не дала задовільного результату) до 12 балів (за бездоганно виконану роботу). У тому разі, коли учень з певних причин не виконав роботу, він має пройти відповідну перевірку додатково  з тим, щоб одержати відповідний бал. 

Оцінювання правописних (орфографічних і пунктуаційних) умінь учнів

Основною формою перевірки орфографічної та пунктуаційної грамотності є контрольний текстовий диктант.

1.     Перевірці підлягають уміння правильно писати слова на вивчені орфографічні правила і словникові слова, визначені для запам'ятовування; ставити розділові знаки відповідно до опрацьованих правил пунктуації; належним чином оформляти роботу.

Перевірка здійснюється фронтально за традиційною методикою.

2.     Матеріал для контрольного завдання. Для контрольного текстового диктанту використовується текст, доступний для учнів даного класу.

Обсяг диктанту по класах:

 

Клас	Кількість слів в тексті
5-й	90-100
6-й	100-110
7-й	110-120
8-й	120-140
9-й	140-160
10-й	170-180
11-й	180-190
12-й	190-200

 

П р и м і т к а. У визначенні кількості слів у диктанті враховують як самостійні, так і службові слова.

Для контрольних диктантів використовуються тексти, в яких кожне з опрацьованих протягом семестру правил орфографії та/чи пунктуації були представлені 3-5 прикладами.

3.     Одиниця контролю: текст, записаний учнем з голосу вчителя.

4. Оцінювання. Диктант оцінюється однією оцінкою на основі таких критеріїв:

-         орфографічні та пунктуаційні помилки оцінюються однаково;

виправляються, але не враховуються такі орфографічні і пунктуаційні помилки:

1) на правила, які не включені до шкільної програми;

2) на ще не вивчені правила;

3) у словах з написаннями, що не перевіряються, над якими не проводилась спеціальна робота;

4) у передачі так званої авторської пунктуації.

–  повторювані  помилки ( помилка у тому самому слові, яке повторюється в диктанті кілька разів), вважається однією помилкою однотипні (помилки на те само правило), але в різних словах вважаються різними помилками;

розрізняють грубі і негрубі помилки; зокрема, до негрубих відносяться такі:

1) у винятках з усіх правил;

2) у написанні великої букви в складних власних найменуваннях;

3) у випадках написання разом і окремо префіксів у прислівниках, утворених від іменників з прийменниками;

4) у випадках, коли замість одного знаку поставлений інший;

5) у випадках, що вимагають розрізнення не і ні (у сполученнях не хто інший, як....; не що інше, як...; ніхто інший не...; ніщо інше не...);

6) у пропуску одного із сполучуваних розділових знаків або в порушенні їх послідовності;

7) в заміні українських букв російськими;

-         п’ять виправлень (неправильне написання на правильне) прирівнюються до однієї помилки;

-            орфографічні та пунктуаційні помилки на неопрацьовані правила виправляються, але не враховуються.

 

Нормативи оцінювання по класах:

 

Бали	Кількість помилок
1	15-16 і більше
2	13-14
3	11-12
4	9-10
5	7-8
6	5-6
7	4
8	3
9	1+1 (негруба)
10	1
11	1 (негруба)
12	–

 

Виведення підсумкового (семестрового) балу

 

Підсумковий бал ставиться в кінці кожного семестру (півріччя). Він узагальнено відображає підготовку учня з мови.

Підсумковий бал є результатом оцінювання досягнень учня у таких аспектах:

-    аудіювання (слухання-розуміння );

-    говоріння (діалогічне мовлення; монологічне мовлення: усний переказ, усний твір);

-         письмо (диктант, письмовий переказ, письмовий твір);

-         читання (вголос та мовчки);

-         відомості про мову, мовні вміння;

-         ведення зошитів.

Контрольна перевірка здійснюється фронтально та індивідуально.

Фронтально оцінюються: аудіювання, читання мовчки, диктант, письмовий переказ та письмовий твір, мовні знання та вміння.

Індивідуально оцінюються: говоріння (діалог; усний переказ, усний твір) та читання вголос.

Для фронтальної та індивідуальної перевірки виділяються години, що зазначені у відповідному орієнтовному плануванні тематичного контролю за рівнем навчальних досягнень учнів 5-12 класів з рідної мови.

Перевірка мовних знань та вмінь здійснюється за допомогою завдань тестового характеру (на їх виконання відводиться 15-20 хвилин уроку) або диктанту, залежно від характеру навченого матеріалу. Решта часу контрольного уроку може бути використана на виконання завдань з аудіювання, читання мовчки.

Оцінювання говоріння, читання вголос здійснюється індивідуально шляхом поступового накопичення оцінок - для того, щоб кожний учень за семестр одержав мінімум одну оцінку за виконання завдань на побудову діалогу, усного переказу та усного твору.

Примітки. *Загальна кількість контрольних робіт з тематичного оцінювання розподіляється порівну протягом року: у формі тестування і  в формі диктанту.

**Види діяльності, перевірка яких здійснюється індивідуально протягом семестру; для них можна не відводити окремих уроків.

Ведення зошитів оцінюється від 1 до12 балів двічі за семестр. Під час перевірки зошитів ураховується наявність різних видів робіт, грамотність, охайність, вміння правильно оформити роботи.

У тому разі коли вчитель має можливість здійснити додаткову перевірку того чи іншого виду навчальної діяльності (наприклад, провести перевірку аудіювання не один раз, а двічі на семестр), то для виведення підсумкової оцінки береться кращий показник з відповідного виду роботи.

Протягом семестру учня треба оцінити за визначеними показниками, для кожного з яких у класному журналі відводиться окрема колонка: “за тему” (знання з мови, мовні та правописні вміння й навички, при цьому кількість колонок залежить від кількості тематичних блоків), “аудіювання”, “діалог”, “усний переказ” та/чи “усний твір”, “письмовий переказ” та/чи “письмовий твір”, “читання вголос”, “читання мовчки”.

Підсумкова оцінка виводиться таким чином: підраховується кількість балів, одержаних учнем з кожного виду перевірки, і загальна сума ділиться на кількість контрольних робіт.

5 клас  Українська мова

І тема. Повторення вивченого в початкових класах.Текст. Речення. Слово( 6год.)

Високий рівень (10-12б.)

Учень( учениця) розуміє значення й роль мови в житті людини й суспільства; пояснює функції мови; порівнює мовні і немовні засоби спілкування, які люди використовують у повсякден ному житті; визначає мову як основний засіб спілкування, формування думки й пізнання. усвідомлює права та мовні обов’язки учня як громадянина своєї держави;

обґрунтовує необхідність вільного володіння державною мовою;робить висновки щодо того,

як мають  ставитися до державної мови громадяни України; знає і пояснює зміст понять мовлення, види мовленнєвої діяльності, спілкування усне й писемне, монолог, діалог, адресат мовлення;знає типи мовлення (розповідь, опис, роздум, оцінка (предмета, явища), наводить приклади.

Учень (учениця):

знає і пояснює поняття слово, речення, текст; розуміє й пояснює відмінності між словом і реченням, реченням і текстом;знає вивчені правила написання слів, вимови їх, творення граматичних форм, конструю- вання речень, творення текстів;пояснює лексичне значення слів;наводить приклади слів – різних частин мови..Визначає й формулює тему й основну думку прочитаного та прослуханого тексту, добирає до нього заголовок;складає простий план тексту; складає текст.Знає  визначення тексту, називає основні ознаки його;розуміє

відмінності тексту від висловлення; пояснює особливості будови тексту.

Достатній рівень (7-9 б.)

Учень( учениця) розуміє значення й роль мови в житті людини й суспільства; пояснює функції мови; порівнює мовні й немовні засоби спілкування; обґрунтовує необхідність вільного володіння державною мовою; робить висновки щодо того, як мають  ставитися до державної мови громадяни України.Знає зміст понять мовлення, види мовленнєвої діяльності, спілкування усне й писемне, монолог, діалог, адресат мовлення;знає типи мовлення (розповідь, опис, роздум, оцінка (предмета, явища), наводить приклади.

Учень (учениця):

знає і пояснює поняття слово, речення, текст; розуміє й пояснює відмінності між словом і реченням, реченням і текстом. Визначає й формулює тему й основну думку прочитаного та прослуханого тексту, добирає до нього заголовок; складає простий план тексту; складає текст. Знає  визначення тексту, називає основні ознаки.

Середній рівень (4-6б.)

Учень розуміє значення й роль мови в житті людини , відтворює функції мови, не вміє  розкрити  зміст кожної з функцій мови. Називає види мовленнєвої діяльності. Відповіді не відзначаються послідовністю, доказовістю; трапляється чимало помилок у доборі слів, побудові речень, їх інтонуванні тощо.

Учень (учениця):

знає поняття слово, речення, текст; з допомогою вчителя визначає й формулює тему й основну думку прочитаного та прослуханого тексту, добирає до нього заголовок; складає простий план тексту; самостійно не може скласти текст.

Початковий рівень(1-3б.)

В учня виникають значні труднощі у розумінні значення мови в житті суспільства. Здебільшого він відповідає на запитання лише “так” чи “ні” або аналогічними уривчастими реченнями ствердного чи заперечного характеру; відповідає на елементарні запитання короткими репліками, що містять недоліки різного характеру, але сам досягти комунікативної мети не може.

Учень не може самостійно опрацьовувати текст.

 

ІІ тема. Лексикологія (9год.)

Високий рівень (10-12б.)

Учень( учениця):

знає, що вивчає лексикологія; розуміє й витлумачує лексичне значення слів;

наводить приклади слів, що належать до різних за значенням груп;.пояснює лексичні значення багатозначних слів, омонімів і паронімів з урахуванням  контексту.

Розрізняє пряме й переносне значення багатозначних слів, правильно використовує такі слова в мовленні; визначає  в реченнях (текстах) і самостійно добирає синоніми, антоніми,

використовує доцільно й правильно синоніми, антоніми в усному й писемному мовленні;

користується тлумачним словником; а також словниками синонімів, антонімів,  омонімів і паронімів; використовує синоніми як засіб зв’язку речень у тексті та для уникнення невиправданих повторів слів; помічає та виправляє лексичні помилки у своєму мовленні.

Усвідомлює багатство виражальних засобів української мови, зокрема багатство її лексичного складу; оцінює  роль у мовленні слів, ужитих у переносному значенні, синонімів та анонімів; критично ставиться до власного мовлення, усвідомлює необхідність  використання мовних словників; усвідомлює й обговорює шляхи вдосконалення власного мовлення, зокрема збагачення словникового запасу.

Балів цього рівня заслуговують учні, які вправно висловлюють і аргументують свою думку; вміють зіставляти різні погляди на той самий предмет, оцінювати аргументи на їх доказ.

 

Достатній рівень (7-9 б.)

Учень( учениця):

знає, що вивчає лексикологія; розуміє й витлумачує лексичне значення слів;

наводить приклади слів, що належать до різних за значенням груп; не завжди правильно пояснює лексичні значення багатозначних слів, омонімів і паронімів з урахуванням  контексту. Розрізняє пряме й переносне значення багатозначних слів, намагається  правильно використовує такі слова в мовленні; визначає  в реченнях (текстах) і самостійно добирає синоніми, антоніми, не завжди  використовує доцільно й правильно синоніми, антоніми в усному й писемному мовленні.

Балів цього рівня заслуговують учні, які досить вправно висловлюють свою думку, але за припускаються помилок.

 

Середній рівень (4-6б.)

Учень( учениця): знає, що вивчає лексикологія; розуміє , але самостійно не витлумачує лексичне значення слів; за допомогою вчителя наводить приклади слів, що належать до різних за значенням груп;  у більшості випадках неправильно пояснює лексичні значення багатозначних слів, омонімів і паронімів з урахуванням  контексту. Не може відрізняти багатозначні слова від омонімів,  не завжди розрізняє пряме й переносне значення багатозначних слів,  має труднощі у використанні таких слів у мовленні; без допомоги вчителя не визначає  в реченнях (текстах) синоніми, антоніми.

Балів цього рівня заслуговують учні , які в основному відтворюють матеріал на репродуктивному рівні за допомогою вчителя.

 

Початковий рівень( 1-3б.)

 

Учень (учениця) відтворює частину навчального матеріалу; не визначає групи слів за значенням , з допомогою вчителя виконує елементарні завдання з лексикології. Учень будує лише окремі, не пов'язані між собою речення; лексика висловлювання дуже бідна.

 

Тема ІІІ.  Будова слова. Орфографія (11год.)

Високий рівень (10-12б.)

Учень (учениця) на високому рівні володіє узагальненими знаннями в обсязі та в межах вимог навчальних програм, аргументовано використовує їх у різних ситуаціях, уміє знаходити інформацію та аналізувати її, ставити і розв'язувати проблеми.

Знає значущі частини слова; наводить приклади різних форм слова та спільнокореневих слів;

пояснює правопис значущих частин слова правилами. Виділяє у слові значущі частини;

розрізняє форми слова та спільнокореневі слова, змінні й незмінні слова; складає речення й мікротексти зі словами, що мають суфікси та префікси, які надають їм емоційного забарвлення й виразності; використовує доцільно слова, що містять антонімічні суфікси та префікси. Записує правильно слова з вивченими орфограмами в значущих частинах , обґрунтовує написання їх правилами; знаходить і виправляє орфографічні помилки на вивчені правила; використовує спільнокореневі слова як засіб зв’язку речень у тексті. Усвідомлює багатство виражальних засобів української мови; робить висновки щодо важливості удосконалення власного мовлення, зокрема збагачення словникового запасу словами різної будови.

 

Достатній рівень (7-9 б.)

Знання учня (учениці) є достатніми, він (вона) застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, намагається аналізувати, встановлювати найсуттєвіші зв'язки і залежність між явищами, фактами, робити висновки, загалом контролює власну діяльність. Відповідь його (її)  логічна,  хоч і має  неточності.

Знає значущі частини слова; наводить приклади різних форм слова та спільнокореневих слів;

пояснює правопис значущих частин слова правилами. В окремих словах припускається помилок при виділенні значущих частин слова; розрізняє форми слова та спільнокореневі слова. Має труднощі у визначенні змінних та незмінних слів. Переважно правильно записує слова з вивченими орфограмами в значущих частинах, однак  в деяких випадках припускається помилок. Намагається знаходити і виправляти орфографічні помилки на вивчені правила.

Середній рівень (4-6б.)

Учень (учениця) виявляє знання й розуміння основних положень навчального матеріалу. Відповідь його(її) правильна, але недостатньо осмислена. Вміє застосовувати знання при виконанні завдань за зразком.

Знає значущі частини слова, але без допомоги вчителя не  визначає їх у слові, у більшості випадках не розрізняє форми слова та спільнокореневі слова; припускається помилок при виділенні значущих частин слова. Має труднощі у визначенні змінних та незмінних слів.  За зразком правильно записує слова з вивченими орфограмами в значущих частинах, однак  під час самостійної роботи припускається помилок.

Початковий рівень( 1-3б.)

Учень  (учениця)  відтворює незначну частину навчального матеріалу, має нечіткі уявлення про об'єкт вивчення.

Плутається у визначенні значущих частин слова,  без допомоги вчителя не  визначає їх у слові, не розрізняє форми слова та спільнокореневі слова; не вміє виділяти  значущі частини слова. Має труднощі у визначенні змінних та незмінних слів.  З допомогою вчителя виконує елементарні завдання. З помилками записує слова з вивченими орфограмами в значущих частинах.

ІY тема. Фонетика. Графіка. Орфоепія. Орфографія ( 32 год.)

Високий рівень (10-12б.)

Учень (учениця) на високому рівні володіє узагальненими знаннями в обсязі та в межах вимог теми «Фонетика. Графіка. Орфоепія. Орфографія», аргументовано використовує їх у різних ситуаціях, уміє знаходити інформацію та аналізувати її, ставити і розв'язувати проблеми.

Знає,  що вивчає фонетика, графіка, орфоепія, орфографія; знає українську абетку; розуміє та пояснює співвідношення між звуками й буквами; знає засоби милозвучності української мови; знає правила переносу слів із рядка в рядок; записує правильно слова  з вивченими орфограмами; обґрунтовує написання  слів відповідними орфографічними правилами; знає й пояснює особливості будови розповіді та елементарного роздуму.Розрізняє у словах тверді й  м’які, дзвінкі й глухі приголосні, ненаголошені й наголошені голосні звуки; пояснює звукове значення букв я, ю, є, ї та щ; поділяє слова на склади, правильно переносить з рядка в рядок; вимовляє звуки  в словах відповідно до правил орфоепії;  використовує логічний наголос для виділення слів зі смисловим навантаженням; дотримується чергувань голосних і приголосних звуків; користується орфографічним словником і словником наголосів; помічає й виправляє орфоепічні й орфографічні помилки, керуючись вивченими правилами; розпізнає у словах явища уподібнення,  спрощення, чергування звуків. Усвідомлює красу, естетичну довершеність української  мови, зокрема її милозвучність і мелодійність.

Достатній рівень (7-9 б.)

Знання учня (учениці) є достатніми, він (вона) застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, намагається аналізувати, встановлювати найсуттєвіші зв'язки і залежність між явищами, фактами, робити висновки, загалом контролює власну діяльність. Відповідь його (її)  логічна,  хоч і має  неточності.

Знає,  що вивчає фонетика, графіка, орфоепія, орфографія; знає українську абетку; розуміє та  намагається пояснювати співвідношення між звуками й буквами; знає засоби милозвучності української мови; знає правила переносу слів із рядка в рядок, однак в деяких випадках припускається помилок;  зазвичай записує правильно слова  з вивченими орфограмами; за допомогою вчителя обґрунтовує написання  слів відповідними орфографічними правилами. Знає класифікацію звуків, але під час фонетичного аналізу слів  не завжди правильно їх характеризує. Розрізняє у словах тверді й  м’які, проте припускається помилок при визначенні пом’якшених звуків. Пояснює звукове значення букв я, ю, є, ї та щ, однак не завжди теоретичні знання використовує на практиці. Поділяє слова на склади, іноді  неправильно переносить з рядка в рядок; вимовляє звуки  в словах відповідно до правил орфоепії.

Середній рівень (4-6б.)

Учень (учениця) виявляє знання й розуміння основних положень навчального матеріалу. Відповідь його(її) правильна, але недостатньо осмислена. Вміє застосовувати знання при виконанні завдань за зразком.

Учень знає,  що вивчає фонетика, графіка, орфоепія, орфографія, але в переважній більшості не може самостійно застосовувати ці знання на практиці. Не зовсім чітко знає українську абетку;  зі значними труднощами визначає співвідношення між звуками й буквами; за зразком виконує завдання на правила переносу слів із рядка в рядок, однак в деяких випадках припускається помилок; припускається помилок  у словах  з вивченими орфограмами; за допомогою вчителя  намагається обґрунтовувати  написання  слів відповідними орфографічними правилами. Плутається у класифікації звуків, тому має труднощі під час фонетичного аналізу слів .  Не завжди розрізняє у словах тверді й  м’які, припускається помилок при визначенні пом’якшених звуків. У більшості випадках не  розрізняє звукове позначення букв я, ю, є, ї та щ. Поділяє  слова на склади, іноді  неправильно переносить з рядка в рядок; при вимові не дотримується орфоепічних норм.

Початковий рівень( 1-3б.)

Учень (учениця) може розрізняти об'єкти вивчення фонетики, графіки, орфоепії, орфографії, однак через незнання класифікації звуків, основних фонетичних та орфоепічних норм не може робити фонетичний розбір слів, не  розрізняє звукове позначення букв я, ю, є, ї та щ, неправильно переносить з рядка в рядок; при вимові не дотримується орфоепічних норм

Y тема. Відомості із синтаксису й пунктуації (7 год.)

Високий рівень (10-12б.)

Учень (учениця) на високому рівні володіє узагальненими знаннями в обсязі та в межах вимог теми «Відомості із синтаксису й пунктуації» , аргументовано використовує їх у різних ситуаціях, уміє знаходити інформацію та аналізувати її.

Учень (учениця) знає, що вивчає синтаксис і пунктуація; знає та формулює визначення словосполучення та речення; пояснює відмінність між словосполученням і реченням; наводить приклади словосполучень, речень, що належать до різних видів за метою висловлення та емоційним забарвленням;  знає головні члени речення; наводить приклади двоскладних й односкладних речень. Відрізняє словосполучення від слова й речення; визначає у словосполученні  головне й залежне слова; розпізнає види речень  за метою висловлення,  інтонацією, емоційним забарвленням;  визначає частини складного речення, що мають будову простих; правильно інтонує речення; розставляє  та обґрунтовує розділові знаки в кінці речення; визначає в реченні головні члени; помічає й виправляє пунктуаційні помилки (у межах вивчених правил); критично мислить, аналізує моральні дилеми, виходячи з досвіду власного життя. Усвідомлює багатство виражальних засобів української мови, зокрема її граматичну досконалість.

Достатній рівень (7-9 б.)

Знання учня (учениці) є достатніми, він (вона) застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, намагається аналізувати, встановлювати найсуттєвіші зв'язки і залежність між явищами, фактами, робити висновки, загалом контролює власну діяльність. Відповідь його (її)  логічна,  хоч і має  неточності.

Учень (учениця) знає, що вивчає синтаксис і пунктуація; знає та формулює визначення словосполучення та речення; переважно правильно пояснює відмінність між словосполученням і реченням; наводить приклади словосполучень, речень, що належать до різних видів за метою висловлення та емоційним забарвленням;  знає головні члени речення;  намагається наводити приклади двоскладних й односкладних речень. Відрізняє словосполучення від слова й речення; визначає у словосполученні  головне й залежне слова, однак  окремих випадках припускається помилок. Розпізнає види речень  за метою висловлення,  інтонацією, емоційним забарвленням; за допомогою вчителя  визначає частини складного речення, що мають будову простих; правильно інтонує речення;  в переважній більшості  правильно розставляє  та обґрунтовує розділові знаки в кінці речення; визначає в реченні головні члени.

Середній рівень (4-6б.)

Учень (учениця) виявляє знання й розуміння основних положень навчального матеріалу. Відповідь його(її) правильна, але недостатньо осмислена. Вміє застосовувати знання при виконанні завдань за зразком.

Учень (учениця) знає, що вивчає синтаксис і пунктуація; самостійно не формулює визначення словосполучення та речення; намагається пояснювати відмінність між словосполученням і реченням;  за допомогою вчителя наводить приклади словосполучень, речень, що належать до різних видів за метою висловлення та емоційним забарвленням;  припускається помилок при  визначенні головних членів речення;  має труднощі у визначенні двоскладних й односкладних речень. Відрізняє словосполучення від слова й речення;  за зразком визначає у словосполученні  головне й залежне слова, однак  окремих випадках припускається помилок. Розпізнає види речень  за метою висловлення,  інтонацією, емоційним забарвленням; без допомоги вчителя   не визначає частини складного речення, що мають будову простих;  не завжди правильно інтонує речення;  припускається   пунктуаційних помилок .

Початковий рівень( 1-3б.)

Учень (учениця) може розрізняти об'єкти вивчення синтаксису та пунктуації, однак без допомоги вчителя не може визначати головні члени речення, розпізнавати  види речень  за метою висловлення,  інтонацією, емоційним забарвленням. З допомогою вчителя виконує елементарні завдання.

YІ тема. Другорядні члени речення: додаток, означення, обставина( 5год.)

Високий рівень (10-12б.)

Учень (учениця) на високому рівні володіє узагальненими знаннями в обсязі та в межах вимог теми «Другорядні члени речення», аргументовано використовує їх у різних ситуаціях, уміє знаходити інформацію та аналізувати її.

Учень (учениця)знає другорядні члени речення; формулює визначення додатка, означення, обставини. Розрізняє додатки, означення, обставини, визначає їх у реченні; будує речення, поширюючи їх  додатками, означеннями, обставинами. Складає речення з урахуванням мети й ситуації спілкування; використовує виражальні можливості другорядних членів речення у своєму мовленні. Усвідомлює багатство виражальних засобів української мови; робить висновки щодо значення будови речення для точності висловлення думки.

Достатній рівень (7-9 б.)

Знання учня (учениці) є достатніми, він (вона) застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, намагається аналізувати, встановлювати найсуттєвіші зв'язки і залежність між явищами, фактами, робити висновки, загалом контролює власну діяльність. Відповідь його (її)  логічна,  хоч і має  неточності.

Учень (учениця)знає другорядні члени речення; формулює визначення додатка, означення, обставини. Розрізняє додатки, означення, обставини, однак, визначаючи їх у реченні, припускається  помилок. Намагається будувати  речення, поширюючи їх  додатками, означеннями, обставинами. За допомогою вчителя складає речення з урахуванням мети й ситуації спілкування; використовує виражальні можливості другорядних членів речення у своєму мовленні. Усвідомлює багатство виражальних засобів української мови; у більшості випадках  робить висновки щодо значення будови речення для точності висловлення думки.

Середній рівень (4-6б.)

Учень (учениця) виявляє знання й розуміння основних положень навчального матеріалу. Відповідь його(її) правильна, але недостатньо осмислена. Вміє застосовувати знання при виконанні завдань за зразком.

Учень (учениця)знає другорядні члени речення;  намагається формулювати  визначення додатка, означення, обставини. За допомогою вчителя розрізняє додатки, означення, обставини, однак,  самостійно визначаючи їх у реченні, припускається  помилок.  За зразком намагається будувати  речення, поширюючи їх  додатками, означеннями, обставинами.

Початковий рівень( 1-3б.)

Учень (учениця) може розрізняти другорядні члени речення, однак без допомоги вчителя не може визначати їх у реченні. Має нечіткі уявлення про другорядні члени речення.

YІІ тема. Речення з однорідними членами. Звертання. Непоширені й поширені звертання. Ознайомлення з найбільш уживаними вставними словами та сполученнями слів (практично). Виділення вставних слів на письмі комами.Складні речення з безсполучниковим і сполучниковим зв’язком.  (10год.)

 

 

Високий рівень (10-12б.)

Учень (учениця) на високому рівні володіє узагальненими знаннями в обсязі та в межах вимог теми «Однорідні члени речення», аргументовано використовує їх у різних ситуаціях, уміє знаходити інформацію та аналізувати її.

Учень пояснює роль однорідних членів речення, звертань, вставних слів (словосполучень, речень) у мовленні; формулює правила вживання розділових знаків у реченнях, ускладнених однорідними членами, звертаннями та вставними словами (словосполученнями). Розпізнає однорідні члени речення, узагальнювальні слова при них, звертання, вставні слова в реченні та складні речення; складає речення з однорідними членами, звертаннями,  вставними словами й складні речення та використовує їх у власному мовленні. Будує  діалоги на визначені теми й відповідно до запропонованої ситуації, доцільно використовуючи однорідні члени речення, звертання і вставні слова;інтонує правильно речення з однорідними членами, звертаннями, вставними словами й складні речення; розставляє розділові знаки між однорідними членами, при звертаннях і вставних словах, між частинами  складного речення,  обґрунтовує їх уживання  відповідними правилами.Знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила. Складає висловлення  з урахуванням адресата мовлення, використовуючи різні за будовою (прості й складні) речення. Усвідомлює значення однорідних членів речення, звертань, вставних слів у мовленні; цінує співрозмовника (адресата листа), виявляє до нього увагу та повагу.

Достатній рівень (7-9 б.)

Знання учня (учениці) є достатніми, він (вона) застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, намагається аналізувати, встановлювати найсуттєвіші зв'язки і залежність між явищами, фактами, робити висновки, загалом контролює власну діяльність. Відповідь його (її)  логічна,  хоч і має  неточності.

Учень пояснює роль однорідних членів речення, звертань, вставних слів (словосполучень, речень) у мовленні; переважно правильно формулює правила вживання розділових знаків у реченнях, ускладнених однорідними членами, звертаннями та вставними словами (словосполученнями). Розпізнає однорідні члени речення, узагальнювальні слова при них, звертання, вставні слова в реченні та складні речення. Намагається складати  речення з однорідними членами, звертаннями,  вставними словами й складні речення та використовує їх у власному мовленні. Побудовані діалоги загалом є змістовними, учень доцільно використовуючи однорідні члени речення, звертання і вставні слова;інтонує правильно речення з однорідними членами, звертаннями, вставними словами й складні речення;  однак в деяких випадках припускається помилок пр розставленні  розділових знаків між однорідними членами, при звертаннях і вставних словах, між частинами  складного речення,  обґрунтовує їх уживання  відповідними правилами. За допомогою вчителя знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила.

Середній рівень (4-6б.)

Учень (учениця) виявляє знання й розуміння основних положень навчального матеріалу. Відповідь його(її) правильна, але недостатньо осмислена. Вміє застосовувати знання при виконанні завдань за зразком.

Учень намагається знаходити однорідні члени речення, звертання, вставні сліва в реченнях; за допомогою вчителя намагається  формулювати  правила вживання розділових знаків у реченнях, ускладнених однорідними членами, звертаннями та вставними словами (словосполученнями). За зразком розпізнає однорідні члени речення, узагальнювальні слова при них, звертання, вставні слова в реченні та складні речення. Намагається складати  речення з однорідними членами, звертаннями,  вставними словами й складні. Будує діалог з нескладної за змістом теми, намагаючись використовуючи однорідні члени речення, звертання і вставні слова;інтонує правильно речення з однорідними членами, звертаннями, вставними словами й складні речення.  У більшості випадках припускається помилок пр розставленні  розділових знаків між однорідними членами, при звертаннях і вставних словах, між частинами  складного речення. 

Початковий рівень( 1-3б.)

Учень (учениця) має нечіткі уявлення про однорідні члени речення, звертання, вставні сліва в реченнях. Без допомоги вчителя не знаходить їх у реченні. Виконує елементарні завдання з теми за зразком.

YІІІ тема. Пряма мова. Діалог (6 год.)

Високий рівень (10-12б.)

Учень (учениця) на високому рівні володіє узагальненими знаннями в обсязі та в межах вимог теми «Пряма мова. Діалог», аргументовано використовує їх у різних ситуаціях, уміє знаходити інформацію та аналізувати її.

Учень пояснює відмінності між прямою та непрямою мовою; наводить приклади речень із прямою мовою; записує правильно речення з прямою мовою в різних щодо слів автора позиціях; записує правильно текст, що містить діалог. Розрізняє слова автора й пряму мову в реченні з прямою мовою; правильно інтонує речення з прямою мовою; ставить  розділові знаки при прямій мові й діалозі, обґрунтовує  їх правилами; знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;  складає тексти, використовуючи речення з прямою мовою,  діалогом. Усвідомлює роль прямої мови в реченнях і текстах.

Достатній рівень (7-9 б.)

Знання учня (учениці) є достатніми, він (вона) застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, намагається аналізувати, встановлювати найсуттєвіші зв'язки і залежність між явищами, фактами, робити висновки, загалом контролює власну діяльність. Відповідь його (її)  логічна,  хоч і має  неточності.

Учень пояснює відмінності між прямою та непрямою мовою; наводить приклади речень із прямою мовою;  у більшості випадках записує правильно речення з прямою мовою в різних щодо слів автора позиціях; припускається незначних помилок при записі тексту, що містить діалог. Розрізняє слова автора й пряму мову в реченні з прямою мовою; намагається  правильно інтонувати  речення з прямою мовою; ставить  розділові знаки при прямій мові й діалозі, в окремих випадках припускається помилок. За допомогою вчителя  обґрунтовує  їх правилами, знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;  намагається складати  тексти, використовуючи речення з прямою мовою,  діалогом.

Середній рівень (4-6б.)

Учень (учениця) виявляє знання й розуміння основних положень навчального матеріалу. Відповідь його(її) правильна, але недостатньо осмислена. Вміє застосовувати знання при виконанні завдань за зразком.

Учень самостійно не може пояснити  відмінності між прямою та непрямою мовою;  за зразком наводить приклади речень із прямою мовою;  припускається помилок при оформленні речень з прямою мовою в різних щодо слів автора позиціях, при записі тексту, що містить діалог. Плутається  під час розрізнення  слів автора й прямої мови в реченні з прямою мовою; за зразком ставить  розділові знаки при прямій мові й діалозі, під час самостійного виконання вправ припускається помилок.

Початковий рівень( 1-3б.)

Учень (учениця) має нечіткі уявлення про пряму мову та діалог. Без допомоги вчителя не знаходить їх у реченні. Виконує елементарні завдання з теми за зразком. В учня виникають значні труднощі у складанні діалогу. Здебільшого він відповідає на запитання лише “так” чи “ні” або аналогічними уривчастими реченнями ствердного чи заперечного характеру.

IX тема. Повторення й узагальнення вивченого в кінці року.

Високий рівень (10-12б.)

Учень (учениця) на високому рівні володіє узагальненими знаннями в обсязі та в межах вимог навчальної програми, аргументовано використовує їх у різних ситуаціях, уміє знаходити інформацію та аналізувати її.

Учень (учениця)знає групи слів за значенням, будову слова, основні правила вимови та правопису слів, основні відомості із синтаксису та пунктуації. Класифікує й систематизує вивчені відомості; узагальнює поняття, закономірності, правила; застосовує здобуті знання, уміння, навички й досвід у нових навчальних та життєвих ситуаціях.

Достатній рівень (7-9 б.)

Знання учня (учениці) є достатніми, він (вона) застосовує вивчений  програмовий матеріал у стандартних ситуаціях, намагається аналізувати, встановлювати найсуттєвіші зв'язки і залежність між явищами, фактами, робити висновки, загалом контролює власну діяльність. Відповідь його (її)  логічна,  хоч і має  неточності.

Учень (учениця)знає  в переважній більшості групи слів за значенням, будову слова, основні правила вимови та правопису слів, основні відомості із синтаксису та пунктуації. Припускається незначних помилок з  визначених тем.   Намагається узагальнювати вивчені відомості,  поняття, закономірності, правила;  переважно застосовує здобуті знання, уміння, навички й досвід у нових навчальних та життєвих ситуаціях.

Середній рівень (4-6б.)

Учень (учениця) виявляє знання й розуміння основних положень навчального матеріалу. Відповідь його(її) правильна, але недостатньо осмислена. Вміє застосовувати знання при виконанні завдань за зразком.

Учень (учениця)з в переважній більшості за допомогою вчителя визначає  групи слів за значенням, будову слова, основні правила вимови та правопису слів, основні відомості із синтаксису та пунктуації. Припускається помилок з  визначених тем.   Виконує завдання з тем за допомогою вчителя або за зразком.

Початковий рівень( 1-3б.)

Учень (учениця) має нечіткі уявлення про вивчені теми.  Виконує  елементарні завдання з тем за допомогою вчителя або за зразком. Загалом учень має нечіткі уявлення про об'єкт вивчення.

 6 клас 

І тема. Повторення, узагальнення  й поглиблення  вивченого.

(4 год.)

Високий рівень (10-12б.)

Учень (учениця): 

знає визначення словосполучення й речення, пояснює різницю між ними;

наводить приклади словосполучень і речень; простих речень, що містять однорідні члени речення, звертання, вставні слова; складних речень; пояснює роль звертань, вставних слів  (словосполучень) та однорідних членів речення в мовленні; пояснює вживання розділових знаків у простих реченнях, що містять однорідні члени речення, звертання, вставні слова, та між частинами складних речень за вивченими правилами; розрізняє словосполучення й речення, прості й складні речення; визначає головне й залежне слова у словосполученні; визначає головні  та другорядні члени речення; знаходить у реченні вставні слова, звертання та однорідні члени речення; називає частини мови, якими вони виражені;

будує речення зі звертаннями, вставними словами, однорідними членами речення; із простих речень — складне; речення з прямою мовою. Розставляє правильно розділові знаки в простих ускладнених реченнях,  складних реченнях (у межах вивченого);

знаходить і виправляє орфографічні й пунктуаційні помилки на вивчені правила.

Достатній рівень (7-9 б.)

Учень (учениця): 

розуміє й пояснює відмінності між словосполученням і реченням. Вміє пояснити роль звертань, вставних слів  (словосполучень) та однорідних членів речення в мовленні;

пояснює вживання розділових знаків у простих реченнях, що містять однорідні члени речення, звертання, вставні слова, та між частинами складних речень за вивченими правилами, але припускаються помилок.

Середній рівень (4-6 б.)

Учень (учениця): 

знає визначення словосполучення і речення, відтворює правила, не вміє застосувати знання під час виконання практичних вправ.  Відповіді не відзначаються послідовністю, доказовістю; трапляється чимало помилок у побудові речень, їх інтонуванні тощо.

Учень (учениця):

з допомогою  вчителя визначає головне й залежне слова у словосполученні; визначає головні  та другорядні члени речення; знаходить у реченні вставні слова, звертання та однорідні члени речення; називає частини мови, якими вони виражені;

Початковий рівень(1-3б.)

В учня виникають значні труднощі у розумінні визначення словосполучення й речення, не відчуває різницю між ними; не наводить приклади словосполучень і речень; простих речень, що містять однорідні члени речення, звертання, вставні слова; складних речень;

не пояснює роль звертань, вставних слів  (словосполучень) та однорідних членів речення в мовленні. Здебільшого відповідає на запитання лише “так” чи “ні” або аналогічними уривчастими реченнями ствердного чи заперечного характеру; відповідає на елементарні запитання короткими репліками, що містять недоліки різного характеру, але сам досягти комунікативної мети не може.

 

ІІ тема. Лексикологія (9год.)

Високий рівень (10-12б.)

Учень( учениця):

знає, що вивчає лексикологія; розуміє й витлумачує лексичне значення слів; 

наводить приклади слів, що належать до різних за значенням груп;.пояснює лексичні значення багатозначних слів, омонімів і паронімів з урахуванням  контексту.

Розрізняє пряме й переносне значення багатозначних слів, правильно використовує такі слова в мовленні; визначає  в реченнях (текстах) і самостійно добирає синоніми, антоніми, використовує доцільно й правильно синоніми, антоніми в усному й писемному мовленні; користується тлумачним словником; а також словниками синонімів, антонімів,  омонімів і паронімів; використовує синоніми як засіб зв’язку речень у тексті та для уникнення невиправданих повторів слів; помічає та виправляє лексичні помилки у своєму мовленні.

Усвідомлює багатство виражальних засобів української мови, зокрема багатство її лексичного складу; оцінює  роль у мовленні слів, ужитих у переносному значенні, синонімів та анонімів; критично ставиться до власного мовлення, усвідомлює необхідність  використання мовних словників; усвідомлює й обговорює шляхи вдосконалення власного мовлення, зокрема збагачення словникового запасу.

Балів цього рівня заслуговують учні, які вправно висловлюють і аргументують свою думку; вміють зіставляти різні погляди на той самий предмет, оцінювати аргументи на їх доказ. 

Достатній рівень (7-9 б.)

Учень( учениця):

знає, що вивчає лексикологія; розуміє й витлумачує лексичне значення слів; 

наводить приклади слів, що належать до різних за значенням груп; не завжди правильно пояснює лексичні значення багатозначних слів, омонімів і паронімів з урахуванням  контексту. Розрізняє пряме й переносне значення багатозначних слів, намагається  правильно використовує такі слова в мовленні; визначає  в реченнях (текстах) і самостійно добирає синоніми, антоніми, не завжди  використовує доцільно й правильно синоніми, антоніми в усному й писемному мовленні.

Балів цього рівня заслуговують учні, які досить вправно висловлюють свою думку, але за припускаються помилок.

Середній рівень (4-6б.)

Учень( учениця): знає, що вивчає лексикологія; розуміє , але самостійно не витлумачує лексичне значення слів; за допомогою вчителя наводить приклади слів, що належать до різних за значенням груп;  у більшості випадках неправильно пояснює лексичні значення багатозначних слів, омонімів і паронімів з урахуванням  контексту. Не може відрізняти багатозначні слова від омонімів,  не завжди розрізняє пряме й переносне значення багатозначних слів,  має труднощі у використанні таких слів у мовленні; без допомоги вчителя не визначає  в реченнях (текстах) синоніми, антоніми.

Балів цього рівня заслуговують учні , які в основному відтворюють матеріал на репродуктивному рівні за допомогою вчителя.

Початковий рівень( 1-3б.)

Учень (учениця) відтворює частину навчального матеріалу; не визначає групи слів за значенням , з допомогою вчителя виконує елементарні завдання з лексикології; будує лише окремі, не пов'язані між собою речення; лексика висловлювання дуже бідна. 

Тема ІІІ.  Фразеологія (6год.)

Високий рівень (10-12б.)

Учень (учениця)

знає, що вивчає фразеологія; наводить приклади фразеологізмів; розуміє та пояснює значення фразеологізмів, визначає фразеологізми в реченнях і текстах; використовує доречно фразеологізми в мовленні; добирає фразеологічні синоніми та антоніми;

користується фразеологічним словником та фразеологічними довідниками; визначає синтаксичну роль фразеологізмів у реченнях; редагує речення й тексти, у яких фразеологізми вжито неправильно, усвідомлює роль фразеологізмів у мовленні;

робить висновки про виявлену у фразеологізмах спостережливість і мудрість народу;

оцінює здібності, вміння, риси вдачі людей, уміє схарактеризувати їх відповідними фразеологізмами.

Усвідомлює багатство виражальних засобів української мови; робить висновки щодо важливості удосконалення власного мовлення.

Достатній рівень (7-9 б.)

Знання учня (учениці) є достатніми, він (вона) застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, намагається аналізувати, встановлювати найсуттєвіші зв'язки і залежність між явищами, фактами, робити висновки, загалом контролює власну діяльність. Добирає фразеологічні синоніми та антоніми; користується фразеологічним словником та фразеологічними довідниками; визначає синтаксичну роль фразеологізмів у реченнях; редагує речення й тексти, у яких фразеологізми вжито неправильно, але припускаються помилок.

 Відповідь його (її)  логічна,  хоч і має  неточності. помічає й виправляє недоліки  у своєму й чужому мовленні.

Середній рівень (4-6б.)

Учень (учениця) виявляє знання й розуміння основних положень навчального матеріалу. Відповідь його(її) правильна, але недостатньо осмислена. Вміє застосовувати знання при виконанні завдань за зразком, визначає фразеологізми в реченнях і текстах , але за допомогою вчителя

Початковий рівень( 1-3б.)

Учень  (учениця)  відтворює незначну частину навчального матеріалу, має нечіткі уявлення про об'єкт вивчення.Не вміє редагувати речення й тексти, у яких фразеологізми вжито неправильно, не усвідомлює роль фразеологізмів у мовленні; не розуміє значення фразеологізмів та не добирає фразеологічні синоніми та антоніми.

ІY тема. Словотвір. Орфографія ( 10год.)

Високий рівень (10-12б.)

Учень  (учениця) знає основні способи словотвору; пояснює чергування приголосних при творенні слів правилами;правильно записує й вимовляє складні й складноскорочені слова, пояснює їх правопис правилами. визначає способи творення слів; самостійно утворює нові слова вивченими способами;дотримується правил чергування приголосних при творенні слів;створює словотвірний ланцюжок, здійснює словотвірний розбір слова;

утворює й використовує складноскорочені слова у власному мовленні, правильно узгоджуючи їх із прикметниками й дієсловами; знаходить, пояснює й   виправляє орфографічні помилки на вивчені правила; користується орфографічним словником.

Достатній рівень (7-9 б.)

Знання учня (учениці) є достатніми, він (вона) застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, намагається аналізувати, встановлювати найсуттєвіші зв'язки і залежність між явищами, фактами, робити висновки, загалом контролює власну діяльність. Відповідь його (її)  логічна,  хоч і має  неточності.Знає,  що вивчає словотвір, орфографія; намагається змінювати і утворювати нові слова ;визначати твірне слово . Знає основні способи словотворення, створює словотвірний ланцюжок, але припускається помилок. Не завжди правильноутворює складноскорочені слова,  узгоджуючи їх із прикметниками й дієсловами; знаходить, пояснює й   виправляє орфографічні помилки на вивчені правила. Вміє  користуватися орфографічним словником.

Середній рівень (4-6б.)

Учень (учениця) виявляє знання й розуміння основних положень з теми. Відповідь його(її) правильна, але недостатньо осмислена. Вміє застосовувати знання при виконанні завдань за зразком.

Учень знає,  що вивчає словотвір, орфографія, але в переважній більшості не може самостійно застосовувати ці знання на практиці. Не може без допомоги вчителя створювати словотвірний ланцюжок, здійснювати  словотвірний розбір слова. Припускається помилок при правописі складних слів разом і через дефіс. Виникають при творенні відносних прикметників із суфіксами –ськ-,- цьк-,-зьк- та іменників із суфіксами -ств(о), -зтв(о), -цтв(о).

Початковий рівень( 1-3б.)

Учень (учениця) може розрізняти об'єкти вивчення словотвору, орфографії, однак через незнання правил , не може створює словотвірний ланцюжок, здійснює словотвірний розбір слова; припускається помилок при правописі складних слів разом і через дефіс.

Y тема.  Іменник (20 год)

Високий рівень (10-12б.)

Учень (учениця) знає морфологічні ознаки іменника;  розуміє особливості відмінювання іменників кожної відміни, іменників, що мають форму лише множини; знає й пояснює написання й відмінювання чоловічих і жіночих прізвищ, імен по батькові, не з іменниками, написання іменників-власних назв, правопис суфіксів іменників; знаходить іменники в реченні; визначає належність іменника до певного роду, відмінкову  форму та число іменників; класифікує іменники за родами, відмінами, групами; порівнює відмінкові закінчення іменників різних відмін і груп; визначає синтаксичну роль іменників у реченні, доречно використовує в мовленні іменники всіх числових та відмінкових форм; виявляє закономірності у правописі відмінкових закінчень іменників певної відміни та іменників, що мають лише форму множини; визначає в іменниках вивчені орфограми; помічає й виправляє граматичні та орфографічні помилки, обґрунтовує написання вивченими правилами; користується орфографічним словником. усвідомлює роль іменників у досягненні точності, інформативності й виразності мовлення; критично оцінює прочитану або прослухану текстову інформацію, звертаючи увагу на роль і значення іменників у мовленні;  відчуває себе частиною свого роду, пишається цим; додержує етикетних норм і правил спілкування при побудові діалогічних та монологічних текстів; критично ставиться до власної мовленнєвої діяльності, виявляє готовність до вдосконалення її.

Достатній рівень (7-9 б.)

Знання учня (учениці) є достатніми, він (вона) застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, намагається аналізувати, встановлювати найсуттєвіші зв'язки і залежність між явищами, фактами, робити висновки, загалом контролює власну діяльність. Відповідь його (її)  логічна,  хоч і має  неточності.

Учень (учениця) : знає, що вивчає морфологія; морфологічні ознаки іменника, його синтаксичну роль; особливості відмінювання іменників; визначає рід, число, відмінки іменників, відміни та групи (тверду, м’яку, мішану), а також іменники поза відмінами; використовує відмінкові закінчення іменників чоловічого роду другої відміни на -а (-я), -у (- ю); утворює відмінкові форми іменників кличного відмінка у звертанні; називного множини, орудного однини, родового множини, але припускається помилок. основні правила правопису складних іменників; виконує словникові та тестові завдання.

Середній рівень (4-6б.)

Учень (учениця) виявляє знання й розуміння основних положеньз теми. Відповідь його(її) правильна, але недостатньо осмислена. Вміє застосовувати знання при виконанні завдань за зразком.

Учень (учениця) самостійно не формулює визначення; за допомогою вчителя визначає рід, число, відмінки іменників, відміни та групи (тверду, м’яку, мішану), Припускається помилок при творенні відмінкової  форми іменників кличного відмінка у звертанні; називного множини, орудного однини, родового множини; Важко відрізняє правильні форми від помилкових..

Початковий рівень( 1-3б.)

Учень (учениця) може розрізняти конкретні й абстрактні іменники, визначати рід іменників. Без допомоги вчителя не може відмінювати іменники , допускає помилки при правописі складних іменників.З допомогою педагога  виконує елементарні завдання.

YІ тема. Прикметник (16 год)

Високий рівень (10-12б.)

Учень (учениця) знає морфологічні ознаки прикметника,  його синтаксичну роль; 

розуміє роль прикметників у досягненні точності й виразності мовлення;

пояснює написання прикметників відповідними правилами; знає та пояснює особливості будови опису природи;знаходить прикметники в реченні;визначає морфологічні ознаки, синтаксичну роль прикметника в реченні; відмінює прикметники твердої й м’якої груп;

утворює правильно форми вищого й найвищого ступенів порівняння якісних прикметників; утворює якісні, відносні й присвійні прикметники від інших частин мови за допомогою відомих способів словотвору, складає з ними речення; правильно записує  прикметники з вивченими орфограмами; помічає та виправляє помилки

у вживанні прикметників; доречно вживає прикметники у власному мовленні, зокрема в описах природи;  переказує (усно й письмово) тексти з елементами опису природи, доцільно використовуючи прикметники; визначає в реченнях прикметників, що перейшли в іменники, використовує такі слова у мовленні; складає діалоги відповідно до запропонованої ситуації, пов’язаної з особистими враженнями, використовуючи виражальні можливості прикметника; виявляє здатність розуміти твори мистецтва; інтерпретує ідеї, досвід та почуття, виражені митцями в творах різних жанрів, зокрема в пейзажному живописі.

Достатній рівень (7-9 б.)

Знання учня (учениці) є достатніми, він (вона) застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, намагається аналізувати, встановлювати найсуттєвіші зв'язки і залежність між явищами, фактами, робити висновки, загалом контролює власну діяльність. Відповідь його (її)  логічна,  хоч і має  неточності.

Учень (учениця) визначає морфологічні ознаки прикметника, його синтаксичну роль; знаходить прикметники в реченні; морфологічні ознаки, синтаксичну роль у реченні; розпізнає розряди прикметників за значенням (якісні, відносні, присвійні), відмінює прикметники твердої і м’якої груп; утворює правильно форми вищого і найвищого ступенів порівняння якісних прикметників; відрізняє правильні форми від помилкових. Знає основні правила правопису складних прикметників, але припускається помилок. Виконує словникові та тестові завдання. Усвідомлює багатство виражальних засобів української мови; у більшості випадках  робить висновки щодо значення будови речення для точності висловлення думки.

Середній рівень (4-6б.)

Учень (учениця) виявляє знання й розуміння основних положень навчального матеріалу. Відповідь його(її) правильна, але недостатньо осмислена. Вміє застосовувати знання при виконанні завдань за зразком.

Учень (учениця)допускає помилки при відмінюванні прикметників;виникають труднощі при написанні прикметників та написанні прізвищ прикметникової форми. Не вміє  утворювати правильно форми вищого і найвищого ступенів порівняння якісних прикметників та відрізняти правильні форми від помилкових.

YІІ тема.  Числівник (11 год.)

Високий рівень (10-12б.)

Учень (учениця) на високому рівні володіє узагальненими знаннями в обсязі та в межах вимог теми «Числівник», аргументовано використовує їх у різних ситуаціях, уміє знаходити інформацію та аналізувати її.

Учень (учениця) знає й розуміє загальне значення числівника; функції та роль його в мовленні;пояснює вживання числівників на позначення дат і часу.визначає морфологічні ознаки, синтаксичну роль числівників у реченні;знаходить числівники в реченнях і тексті, розрізняє числівники й прислівники. утворює й використовує  правильно відмінникові форми числівників; поєднує правильно числівники з іменниками; пояснює відмінювання та правопис числівників правилами; помічає й виправляє помилки в написанні числівників; складає речення, висловлення з використанням прислів’їв, крилатих висловів, до складу яких входять числівники;створює діалоги з використанням  дат і точного позначення часу; планує свій час із використанням числівників;складає усні й письмові висловлення різних стилів на певну тему, свідомо використовуючи виражальні можливості числівників;усвідомлює роль числівників у досягненні точності й виразності мовлення;робить висновки про необхідність застосування математичних знань у реальному житті, уміння працювати із числовою інформацією, доцільно й правильно вживаючи числівники;

Достатній рівень (7-9 б.)

Знання учня (учениці) є достатніми, він (вона) застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, намагається аналізувати, встановлювати найсуттєвіші зв'язки і залежність між явищами, фактами, робити висновки, загалом контролює власну діяльність. Відповідь його (її)  логічна,  хоч і має  неточності.

Знає загальне значення числівника, його морфологічні ознаки, синтаксичну роль у реченні; знаходить числівники в тексті; визначає їх граматичні ознаки; утворює і вживає правильно відмінникові форми числівників; поєднує правильно числівники з іменниками, застосовує правила правопису на письмі; відрізняє правильні форми числівників від помилкових.При відмінюванні числівників допускає помилки.

Середній рівень (4-6б.)

Учень (учениця) виявляє знання й розуміння основних положень навчального матеріалу. Відповідь його(її) правильна, але недостатньо осмислена. Вміє застосовувати знання при виконанні завдань за зразком.

Учень намагається знаходити числівники в тексті.У більшості випадках припускається помилок при відмінюванні числівників.

За допомогою вчителя знаходить і виправляєорфографічні  помилки на вивчені правила. 

Початковий рівень( 1-3б.)

Учень (учениця) має нечіткі уявлення про числівник. Без допомоги вчителя не знаходить їйого у реченні. Виконує елементарні завдання з теми за зразком. 

YІІІ тема. Займенник (10 год.)

Високий рівень (10-12б.)

Учень (учениця) на високому рівні володіє узагальненими знаннями в обсязі та в межах вимог теми «Займенник», аргументовано використовує їх у різних ситуаціях, уміє знаходити інформацію та аналізувати її.знає й розуміє значення займенника; функції й роль його в мовленні;знає морфологічні ознаки займенників, синтаксичну роль їх. знаходить займенники в тексті; відрізняє займенники від інших частин мови; визначає морфологічні ознаки й синтаксичну роль займенників у реченні; правильно визначає розряд займенників його, її, їх;утворює неозначені й заперечні займенники; відмінює правильно займенники різних розрядів; пояснює правопис займенників правилами; помічає й виправляє помилки в написанні та вживанні займенників; використовує займенники для зв’язку речень у тексті; правильно поєднує займенники з прийменниками; створює монологічні й діалогічні роздуми про вчинки людей з використанням виражальних можливостей займенника для  розкриття задуму висловлення.

Достатній рівень (7-9 б.)

Знання учня (учениці) є достатніми, він (вона) застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, намагається аналізувати, встановлювати найсуттєвіші зв'язки і залежність між явищами, фактами, робити висновки, загалом контролює власну діяльність. Відповідь його (її)  логічна,  хоч і має  неточності.

Учень (учениця) знає значення, морфологічні ознаки і синтаксичну роль займенника; знаходить займенники в тексті, правильно пише складні слова; відмінює всі розряди займенників; відрізняє правильні форми займенників від помилкових, але припускається помилок. За допомогою вчителя  обґрунтовує  їх правилами, знаходить і виправляє помилки на вивчені правила;  намагається складати  тексти, використовуючи займенники.

Середній рівень (4-6б.)

Учень (учениця) виявляє знання й розуміння основних положень навчального матеріалу. Відповідь його(її) правильна, але недостатньо осмислена. Вміє застосовувати знання при виконанні завдань за зразком.

Учень (учениця) самостійно не може визначити розряди займенників за значенням. Допускає помилки при відмінюванні займенників усіх розрядів;під час самостійного виконання вправ припускається помилок.

Початковий рівень( 1-3б.)

Учень (учениця) має нечіткі уявлення про займенник. Без допомоги вчителя не знаходить його у реченні. Виконує елементарні завдання з теми за зразком. В учня виникають значні труднощі  при відмінюванні займенників. Здебільшого він відповідає на запитання лише “так” чи “ні” або аналогічними уривчастими реченнями ствердного чи заперечного характеру. 

IX тема. Повторення й узагальнення вивченого в кінці року.

Високий рівень (10-12б.)

Учень (учениця) на високому рівні володіє узагальненими знаннями в обсязі та в межах вимог навчальної програми, аргументовано використовує їх у різних ситуаціях, уміє знаходити інформацію та аналізувати її. Знає основні орфограми у вивчених частинах мови; знаходить у тексті й характеризує за граматичними ознаками вивчені частини мови; правильно використовує їх у власному мовленні; знаходить лексичні й граматичні помилки в тексті, виправляє їх;складає усні й письмові висловлення, доречно використовуючи вивчені мовні засоби, обґрунтовує вибір їх. Критично ставиться до власного мовлення, виявляє готовність до його вдосконалення.

Достатній рівень (7-9 б.)

Знання учня (учениці) є достатніми, він (вона) застосовує вивчений  програмовий матеріал у стандартних ситуаціях, намагається аналізувати, встановлювати найсуттєвіші зв'язки і залежність між явищами, фактами, робити висновки, загалом контролює власну діяльність. Відповідь його (її)  логічна,  хоч і має  неточності.

Учень (учениця)знає  в переважній більшості знає основні орфограми у вивчених частинах мови; знаходить у тексті й характеризує за граматичними ознаками вивчені частини мови.. Припускається незначних помилок з  визначених тем.   Намагається узагальнювати вивчені відомості,  поняття, закономірності, правила;  переважно застосовує здобуті знання, уміння, навички й досвід у нових навчальних та життєвих ситуаціях.

Середній рівень (4-6б.)

Учень (учениця) виявляє знання й розуміння основних положень навчального матеріалу. Відповідь його(її) правильна, але недостатньо осмислена. Вміє застосовувати знання при виконанні завдань за зразком.

Учень (учениця)з в переважній більшості за допомогою вчителя визначає частини мови. Припускається помилок з  визначених тем.   Виконує завдання з тем за допомогою вчителя або за зразком.

Початковий рівень( 1-3б.)

Учень (учениця) має нечіткі уявлення про вивчені теми.  Виконує  елементарні завдання з тем за допомогою вчителя або за зразком. Загалом учень має нечіткі уявлення про об'єкт вивчення.

7 клас 

Морфологія. Орфографія.

І семестр

І тема.      Дієслово ( 18 год.)

Високий рівень (10-12б.)

Учень (учениця):

розпізнає, групує й класифікує вивчене мовние явище;  розуміє роль дієслів у досягненні точності, інформативності й виразності мовлення; знає й пояснює способи творення видових пар та часових і способових форм дієслів.

Знаходить дієслова в реченні; самостійно визначає їх граматичні ознаки, належність до певної дієвідміни; використовує правильно форми дієслів у мовленні;

правильно вимовляє дієслова й пише, обґрунтовуючи правопис відповідними правилами.

Конструює речення з дієсловами в усіх часових й особових формах, зокрема вжитих у переносному значенні; редагує тексти, замінюючи повторювані дієслова синонімами.

Достатній рівень (7-9 б.)

Учень (учениця):

володіє навчальним матеріалом, за зразком аналізує граматичні ознаки дієслова, утворює видові пари, часові та способові форми; обґрунтовує їх відповідними правилам, припускаючись незначних помилок.

Користуючись алгоритмом, визначає належність дієслів до певної дієвідміни, називає особливості дієвідмінювання. Припускається незначних помилок при написанні, орієнтуючись на зауваження вчителя, може їх виправити;

за зразком конструює речення з дієсловами в усіх часових й особових формах; редагує речення, підбираючи синоніми.

Середній рівень (4-6б.)

Учень (учениця):

знає значення дієслова, знаходить його у реченні, за допомогою вчителя називає морфологічні ознаки, синтаксичну роль;  за зразком  групує форми дієслова , утворює часові та видові форми, не вміючи обґрунтувати  їх відповідними правилам.

При самостійному виконанні вправ  в більшості випадків припускається  помилок.

За допомогою вчителя визначає в  реченні (тексті) синтаксичну роль дієслова. За зразком складає речення з дієсловами  різних часових форм.

Початковий рівень(1-3б.)

Учень (учениця):

має значні труднощі у виявленні дієслів у реченні, називанні видових пар, часових та способових форм.  Здебільшого він відповідає на запитання лише “так” чи “ні” або аналогічними уривчастими реченнями ствердного чи заперечного характеру; відповідає на елементарні запитання короткими репліками, що містять недоліки різного характеру, але сам досягти комунікативної мети не може.

У написанні дієслів допускає значну частину помилок.

Учень не може самостійно  правильно використовувати форми дієслів у мовленні. За допомогою вчителя конструює короткі речення з дієсловами.

 

ІІ тема. Дієприкметник  (10 год.)

Високий рівень (10-12б.)

Учень( учениця):

розуміє та пояснює значення дієприкметника в мовленні;

записує правильно дієприкметники з вивченими орфограмами, пояснює правопис  дієприкметників відповідними правилами.

Відрізняє дієприкметник від прикметника;

знаходить у реченні дієприкметник і дієприкметниковий зворот; безособові дієслівні форми на -но, -то.

Правильно ставить розділові знаки при дієприкметниковому звороті;

правильно інтонує речення з дієприкметниковими зворотами;

складає речення з дієприкметниковими зворотами, здійснює заміну їх підрядними реченнями.

Визначає дієприкметники активного й пасивного стану; знає засоби творення їх;

редагує речення, що містять невластиві українській мові форми активних дієприкметників теперішнього часу.

Редагує речення, виправляючи помилки у вживанні дієприкметникових зворотів.

Робить висновки щодо синоніміки простих речень з дієприкметниковими зворотами та складних речень.

Достатній рівень (7-9 б.)

Учень( учениця):

знає значення дієприкметника,  його морфологічні ознаки, синтаксичну роль;  

за допомогою учителя визначає безособові дієслівні форми на -но, -то, розрізняє дієприкметник і прикметник.

Знаходить у тексті   речення з дієприкметником і дієприкметниковим зворотом, але припускається помилок при постановці розділових знаків,  не завжди правильно інтонує речення з дієприслівниковим зворотом;  

за допомогою вчителя складає речення з дієприкметниковими зворотами, здійснює заміну їх підрядними реченнями.

Допускає неточності, визначаючи дієприкметники активного й пасивного стану, називаючи засоби їх творення.

За допомогою учителя редагує речення, виправляючи помилки у вживанні дієприкметникових зворотів.

Виконуючи вправи на визначення орфограми у дієприкметнику допускає незначні помилки, які виправляє після зауваження вчителя.

Середній рівень (4-6б.)

Учень( учениця):

 за зразком та за допомогою вчителя визначає дієприкметник, його морфологічні ознаки, синтаксичну роль, безособові дієслівні форми на -но, -то; 

переважно припускається помилок при постановці розділових у реченні з  дієприкметниковим зворотом, має труднощі у конструюванні таких речень.

З помилками визначає дієприкметники активного і пасивного стану та засоби їх творення.

За допомогою вчителя знаходить і виправляє орфографічні і пунктуаційні помилки на вивчені правила.

Початковий рівень( 1-3б.)

Учень( учениця):

має значні труднощі у визначенні  дієприкметника, дієприкметникового зворота в реченні, а також дієслівної форми на -но,-то;

здебільшого він відповідає на запитання лише “так” чи “ні” або аналогічними уривчастими реченнями ствердного чи заперечного характеру; відповідає на елементарні запитання короткими репліками, що містять недоліки різного характеру, але сам досягти комунікативної мети не може.

Без допомоги вчителя не може розставити розділові знаків у реченні з дієприкметниковим зворотом. Не розрізняє дієприкметник і прикметник; дієприкметники активного і пасивного стану.

У написанні дієприкметників допускає значну кількість помилок.

ІІІ тема. Дієприслівник  (7 год.)

Високий рівень (10-12б.)

Учень( учениця):

розуміє та пояснює значення дієприслівника в мовленні;

записує правильно дієприслівники з вивченими орфограмами, пояснює правопис  їх  відповідними правилами;

знає правила вживання розділових знаків у реченнях з дієприслівниковими зворотами і одиничними дієприслівниками.

Знаходить дієприслівник, дієприслівниковий зворот у реченні;

відрізняє дієприслівник від дієприкметника; визначає граматичні ознаки дієприслівника;

правильно інтонує речення з дієприслівниковими зворотами;

складає речення з дієприслівниковими зворотами, здійснює заміну їх підрядними реченнями;

виправляє помилки у вживанні й правописі дієприслівників.

Переказує і складає тексти з дієприслівниками й дієприслівниковими зворотами.

Робить висновки щодо синоніміки простих речень з дієприслівниковими зворотами та складних речень

Достатній рівень (7-9 б.)

Учень( учениця):

знає значення дієприслівника,  його морфологічні ознаки, синтаксичну роль;  

за допомогою учителя відрізняє дієприслівник від дієприкметника;

знаходить у тексті   речення з одиничним дієприслівником і дієприслівниковим зворотом, але припускається помилок при постановці розділових знаків,  не завжди правильно інтонує речення з дієприслівниковим зворотом.

Користуючись алгоритмом, визначає граматичні ознаки дієприслівника.

За допомогою учителя складає речення з дієприслівниковими зворотами, здійснює заміну їх підрядними реченнями, робить висновки щодо синоніміки таких речень.

У написанні НЕ в дієприслівниках допускає незначні помилки, які виправляє після зауваження вчителя.

Середній рівень (4-6б.)

Учень( учениця):

 за зразком та за допомогою вчителя визначає дієприслівник, його морфологічні ознаки, синтаксичну роль; 

переважно припускається помилок при постановці розділових у реченні з одиничним дієприслівником та  дієприслівниковим зворотом, має труднощі у конструюванні таких речень.

При самостійному виконанні вправ  в більшості випадків припускається  помилок.

За допомогою вчителя правильно інтонує речення з дієприслівником та дієприслівниковим зворотом; називає відмінні ознаки дієприслівника та дієприкметника.

Початковий рівень( 1-3б.)

Учень( учениця):

має значні труднощі у визначенні  дієприслівника, дієприслівникового зворота в реченні;

здебільшого він відповідає на запитання лише “так” чи “ні” або аналогічними уривчастими реченнями ствердного чи заперечного характеру; відповідає на елементарні запитання короткими репліками, що містять недоліки різного характеру, але сам досягти комунікативної мети не може.

Без допомоги вчителя не може розставити розділові знаків у реченні з одиничним дієприслівником чи дієприслівниковим зворотом.

Не бачить відмінності між дієприслівником та дієприкметником.

У написанні дієприслівників допускає значну кількість помилок.

8 клас                                           I семестр

 

Тема . 1 Повторення та узагальнення вивченого.
Високий рівень	Учень( учениця):знає, що вивчають такі розділи науки про мову, як лексикологія та фразеологія, орфографія та морфологія;знає та пояснює лексичне значення слів і фразеологізмів;називає групи лексики;знає самостійні та службові частини мови;знає виражальні можливості кожної із самостійних частин мови;знає правила правопису слів.доцільно використовує в мовленні різні групи лексики, фразеологізми;визначає й аргументує належність слова до певної групи лексики;здійснює адекватний добір слів для складання висловлення певного змісту та стилю;визначає морфологічні ознаки, синтаксичну роль самостійних частин мови; обґрунтовує правопис слів правилами;редагує речення й тексти, у яких допущено лексичні  та граматичні помилки.виявляє прагнення поліпшувати власне мовлення, добирати адекватні змістові висловлення слова та фразеологізми, правильно використовуючи частини мови;усвідомлює необхідність грамотного письма як важливої характеристики особистості;прагне втілювати своє розуміння цінностей у практичному житті.Усвідомлює важливість кожного словосполучення й речення для чіткості вираження думки.
Достатній	Учень( учениця):знає та розуміє предмет вивчення синтаксису й пунктуації;розуміє й пояснює різницю між словосполученням і реченням; реченням простим і складним.розрізняє головне й залежне слова у словосполученні; аналізує будову словосполучень, види за способами вираження головного слова;складає словосполучення й речення різних видів, визначає серед них синонімічні; розпізнає речення прості та складні.За допомогою вчителя  редагує словосполучення, речення й тексти, помічаючи й виправляючи граматичні помилки;використовує виражальні можливості речень вивчених видів у власному мовленні;робить тематичні виписки та складає конспект науково-навчального тексту.
Середній	Учень( учениця): знає, що вивчає лексикологія; розуміє , але самостійно не витлумачує лексичне значення слів; за допомогою вчителя наводить приклади слів, що належать до різних за значенням груп;  у більшості випадках неправильно пояснює лексичні значення багатозначних слів, омонімів і паронімів з урахуванням  контексту. Не може відрізняти багатозначні слова від омонімів,  не завжди розрізняє пряме й переносне значення багатозначних слів,  має труднощі у використанні таких слів у мовленні; без допомоги вчителя не визначає  в реченнях (текстах) синоніми, антоніми.
Початковий	Учень (учениця) :відтворює частину навчального матеріалу; не визначає групи слів за значенням , з допомогою вчителя виконує елементарні завдання з лексикології. Учень будує лише окремі, не пов'язані між собою речення; лексика висловлювання дуже бідна
2. Синтаксис. Пунктуація. Словосполучення й речення.
Високий рівень	Учень (учениця):знає та розуміє предмет вивчення синтаксису й пунктуації; розуміє й пояснює різницю між словосполученням і реченням; реченням простим і складним.розрізняє головне й залежне слова у словосполученні; аналізує будову словосполучень, види за способами вираження головного слова;складає словосполучення й речення різних видів, визначає серед них синонімічні; розпізнає речення прості та складні; редагує словосполучення, речення й тексти, помічаючи й виправляючи граматичні помилки;використовує виражальні можливості речень вивчених видів у власному мовленні;робить тематичні виписки та складає конспект науково-навчального тексту. Учень (учениця): розуміє й пояснює відмінність між різновидами аудіювання;знає особливості  будови опису пам’ятки історії й культури; розпізнає вжиті в прослуханому  тексті типи мовлення: розповідь, роздум, опис;розпізнає в тексті розповідного характеру опис пам’ятки історії та культури, аналізує його будову; усвідомлює важливість дослідження, вивчення й збереження пам’яток історії та культури з метою збереження історичної пам’яті народу й виховання в молоді патріотизму.
Достатній	Знання учня (учениці) є достатніми, він (вона) застосовує вивчений матеріал у стандартнихситуаціях, намагається аналізувати, встановлювати залежність між явищами, фактами, робити висновки, загалом контролює власну діяльність. Відповідь його(її) логічна, хоч і має неточності. Учень (учениця): знає, що вивчає синтаксис і пунктуація; знає та формулює визначення словосполучення та речення; переважно правильно пояснює відмінність між словосполученням і реченням; наводить приклади словосполучень, речень, що належать до різних видів за метою висловлення та емоційним забарвленням; знає головні члени речення;намагається наводити приклади двоскладних й односкладних речень. Відрізняє словосполучення від слова й речення; визначає у словосполученні головне й залежне слова,однак окремих випадках припускається помилок. Розпізнає види речень за метою висловлення, інтонацією, емоційним забарвленням; за допомогою вчителя визначає частини складного речення, що мають будову простих; правильно інтонує речення; в переважній більшості правильно розставляє та обґрунтовує розділові знаки в кінці речення; визначає в реченні головні члени.
Середній	Учень (учениця):  виявляє знання й розуміння основних положень навчального матеріалу.Відповідь його(її) правильна, але недостатньо осмислена. Вміє застосовувати знання привиконанні завдань за зразком.Учень (учениця) знає, що вивчає синтаксис і пунктуація; самостійно не формулює визначення словосполучення та речення; намагається пояснювати відмінність між словосполученням і реченням; за допомогою вчителя наводить приклади словосполучень, речень, що належатьдо різних видів за метою висловлення та емоційним забарвленням; припускається помилок при визначенні головних членів речення; має труднощі у визначенні двоскладних йодноскладних речень. Відрізняє словосполучення від слова й речення; за зразком визначає условосполученні головне й залежне слова, однак окремих випадках припускається помилок.
Початковий	Учень (учениця): може розрізняти;єкти вивчення синтаксису та пунктуації, однак бездопомоги вчителя не може визначати головні члени речення, розпізнавати види речень заметою висловлення, інтонацією, емоційним забарвленням. З допомогою вчителя виконує елементарні завдання.
3. Просте речення. Двоскладне речення.
Високий рівень	Учень (учениця):наводить приклади речень, ускладнених звертаннями, вставними словами (словосполу- ченнями);ставить розділові знаки в таких реченнях, пояснює їх правилами.Знаходить  звертання, вставні слова (словосполучен­ня, речення) в реченні; визначає в тексті риторичні звертання й пояснює стилістичну роль їх;знаходить і виправляє помилки на вивчені пунктуаційні правила;конструює та інтонує правильно речення зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями);використовує виражальні можливості речень зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями) в усному й писемному мовленні.Оцінює виражальні можливості речень зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями) у тексті.
Достатній	Учень (учениця):наводить приклади речень, ускладнених звертаннями, вставними словами (словосполу- ченнями);ставить розділові знаки в таких реченнях, пояснює їх правилами.Знаходить  звертання, вставні слова (словосполучен­ня, речення) в реченні; визначає в тексті риторичні звертання й пояснює стилістичну роль їх;знаходить і виправляє помилки на вивчені пунктуаційні правила;конструює та інтонує правильно речення зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями),але допускає помилки.
Середній	За допомогою вчителя знаходить і виправляє помилки на вивчені пунктуаційні правила;конструює та інтонує правильно речення зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями).
Початковий	Учень (учениця): має нечіткі уявлення про просте двоскладне речення, звертання, вставні сліва вреченнях. Без допомоги вчителя не знаходить їх у реченні. Виконує елементарні завдання зтеми за зразком.
4. Односкладне речення. Односкладні прості речення. Повні й неповні речення
Високий рівень	Учень (учениця): знає види односкладних речень, пояснює будову односкладних речень кожного з типів;пояснює розділові знаки в неповних реченнях.розрізняє речення односкладні й неповні; визначає види односкладних речень (також як частин складних речень);конструює односкладні речення вивчених видів, а також неповні речення; правильно використовує їх у власному мовленні;ставить правильно тире в неповних реченнях й обґрунтовує його використання;знаходить і виправляє  пунктуаційні помилки на вивчені правила;правильно будує тексти різних типів і стилів, використовуючи виражальні можливості односкладних і неповних речень;вживає в мовленні речення двоскладні й односкладні різних видів як синтаксичні синоніми;використовує в текстах-описах називні речення для позначення часу й місця;доречно вживає неповні речення в діалозі, а також у складних реченнях для уникнення невиправданих повторів;правильно інтонує неповні речення;складає опис місцевості.Сприймає спілкування як цінність; оцінює й осмислює ситуацію спілкування;відчуває стан співрозмовника, виявляє  емпатію;оцінює виражальні можливості й роль односкладних  і неповних речень у текстах художнього, розмовного, публіцистичного стилів.
Достатній	Учень (учениця) :знає види односкладних речень, пояснює будову односкладних речень кожного з типів;пояснює розділові знаки в неповних реченнях. розрізняє речення односкладні й неповні. За допомогою вчителя конструює односкладні речення вивчених видів, а також неповні речення.
Середній	Учень (учениця): знає види односкладних речень, але може пояснити іх будову; за допомогою вчителя  розрізняє речення односкладні й неповні;визначає види односкладних речень (також як частин складних речень);конструює односкладні речення вивчених видів, а також неповні речення; правильно використовує їх у власному мовленні.
Початковий	Учень (учениця) має нечіткі уявлення про вивчені теми. Виконує елементарні завдання з теми за допомогою вчителя або за зразком.

         

    9 клас  Українська мова  І семестр

І тема. Повторення вивченого у 8-му класі. Пряма і непряма мова ( 8 год.)

Високий рівень (10-12б.)

Учень (учениця):

знає й називає основні ознаки речення; ставить розділові знаки в простому ускладненому реченні та обґрунтовує їх відповідними правилами. Визначає в тексті прості речення, розрізняє двоскладні й односкладні речення, виділяє в них граматичну основу; складає висловлення на актуальні й цікаві теми, використовуючи виражальні можливості простого ускладненого речення;знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила.Усвідомлює значення простих ускладнених речень у мовленні;грамотно й безпечно комунікує в інформаційному просторі.

Пояснює поняття «пряма й непряма мова» як способи передавання чужого мовлення;ставить і пояснює розділові знаки в реченнях із прямою й непрямою мовою, при діалозі, у реченнях, що містять цитати; знає різні комунікативні стратегії відповідно до мети та ситуації  діалогічного спілкування. Визначає в тексті речення з прямою й непрямою мовою, цитатами, репліки діалогу; складає речення з прямою та непрямою мовою;створює й розігрує діалог на запропоновану або самостійно обрану тему; проводить мовні експерименти, спостерігає, аналізує будову речень, замінюючи пряму мову непрямою. Усвідомлює роль комунікативних умінь для майбутньої професійної кар’єри; виявляє у спілкуванні толерантність до поглядів і суджень співрозмовників; усвідомлює виражальні можливості речень із прямою й непрямою мовою, діалогів.

Достатній рівень (7-9 б.)

Учень (учениця) володіє матеріалом, за зразком аналізує отриману інформацію.

називає основні ознаки речення; в основному  ставить розділові знаки в простому ускладненому реченні та обґрунтовує їх відповідними правилам, припускаючись незначних помилок. Визначає в тексті прості речення, розрізняє двоскладні й односкладні речення, виділяє в них граматичну основу, не завжди визначає вид односкладного речення.

Розуміє поняття «пряма й непряма мова» як способи передавання чужого мовлення; ставить і пояснює розділові знаки в реченнях із прямою й непрямою мовою, припускаючись незначних помилок. Визначає в тексті речення з прямою й непрямою мовою, цитатами, репліки діалогу; складає речення з прямою та непрямою мовою; створює й розігрує діалог на запропоновану або самостійно обрану тему.

Середній рівень (4-6б.)

Учень (учениця)  за допомогою вчителя називає основні ознаки речення;  за зразком  ставить розділові знаки в простому ускладненому реченні , не вміючи обґрунтувати  їх відповідними правилам При самостійному виконанні вправ  припускається  в більшості випадках  помилок. За допомогою вчителя визначає в  тексті прості речення, розрізняє двоскладні й односкладні речення, намагається  виділяти в них граматичну основу.

Розуміє поняття «пряма й непряма мова» як способи передавання чужого мовлення;  за зразком ставить розділові знаки в реченнях із прямою й непрямою мовою. При самостійному виконанні вправ припускається помилок. при розстановці розділових знаків. За зразком складає речення з прямою та непрямою мовою; намагається  створювати  діалог на запропоновану або самостійно обрану тему.

Початковий рівень(1-3б.)

В учня виникають значні труднощі у визначенні  основних ознак речення та речення з прямою мовою.  Здебільшого він відповідає на запитання лише “так” чи “ні” або аналогічними уривчастими реченнями ствердного чи заперечного характеру; відповідає на елементарні запитання короткими репліками, що містять недоліки різного характеру, але сам досягти комунікативної мети не може. Учень не може самостійно  ставити розділові знаки в простому ускладненому реченні та в реченні з прямою мовою. За допомогою вчителя визначає в  тексті такі речення .

 

ІІ тема. Складне речення і його ознаки.

Складносурядне речення. Складнопідрядне речення (12 год.)

Високий рівень (10-12б.)

Учень( учениця):

знає види складних речень; правильно ставить розділові знаки між частинами складносурядного речення та обґрунтовує їх. Розрізняє прості та складні речення, розпізнає складні речення із сурядним і підрядним зв’язком;

визначає види складних речень (сполучникові й безсполучникові), засоби зв’язку між частинами речення у складному, кількість граматичних основ у ньому; знаходить у тексті складносурядні речення, встановлює смислові зв’язки між частинами його; розмежовує складносурядні речення і прості речення, ускладнені однорідними членами. Знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила; складає речення й тексти, використовуючи складносурядні речення. Оцінює виражальні можливості складносурядних речень та синонімічних до них конструкцій.

Знає основні види складнопідрядних речень, пояснює їх будову; правильно ставить розділові знаки між частинами складнопідрядного речення та обґрунтовує їх. Знаходить у тексті  складнопідрядні речення з однією й кількома підрядними частинами; визначає головну й підрядну частини, види складнопідрядних речень, істотні ознаки їх, межі головної й підрядної частин, кількість частин; класифікує складнопідрядні речення за значенням і будовою, засобами зв’язку в них; розрізняє сполучники і сполучні слова; знаходить і виправляє помилки на вивчені правила; правильно інтонує складнопідрядні речення. Аналізує й порівнює виражальні можливості складнопідрядних речень та інших синонімічних конструкцій у текстах різних стилів. Конструює складнопідрядні речення різних видів і вводить їх у тексти різних стилів;

складає усні й письмові висловлення різних стилів на визначену тему, використовуючи в них виражальні можливості складнопідрядних речень.

Достатній рівень (7-9 б.)

Учень( учениця):

знає види складних речень;  переважно правильно ставить розділові знаки між частинами складносурядного речення та обґрунтовує їх. Розрізняє прості та складні речення, розпізнає складні речення із сурядним і підрядним зв’язком;

визначає види складних речень (сполучникові й безсполучникові), засоби зв’язку між частинами речення у складному, кількість граматичних основ у ньому; знаходить у тексті складносурядні речення, встановлює смислові зв’язки між частинами його; розмежовує складносурядні речення і прості речення, ускладнені однорідними членами. За допомогою вчителя знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила; складає речення й тексти, використовуючи складносурядні речення. Знаходить у тексті  складнопідрядні речення з однією й кількома підрядними частинами; визначає головну й підрядну частини, припускається помилок при визначенні видів  складнопідрядних речень,  не завжди розрізняє сполучники і сполучні слова;  за допомогою вчителя знаходить і виправляє помилки на вивчені правила.

Середній рівень (4-6б.)

Учень( учениця):

 За зразком та за допомогою вчителя визначає види складних речень;  переважно припускається помилок при розстановці розділових знаків між частинами складносурядного речення. Має труднощі при розрізненні   простих та складних речень, складних речень із сурядним і підрядним зв’язком;

 з помилками визначає види складних речень (сполучникові й безсполучникові), засоби зв’язку між частинами речення у складному, кількість граматичних основ у ньому. За допомогою вчителя знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила.

Початковий рівень( 1-3б.)

 В учня виникають значні труднощі у визначенні  видів складних речень. Здебільшого він відповідає на запитання лише “так” чи “ні” або аналогічними уривчастими реченнями ствердного чи заперечного характеру; відповідає на елементарні запитання короткими репліками, що містять недоліки різного характеру, але сам досягти комунікативної мети не може. Без допомоги вчителя не може розстановляти розділові знаків між частинами складносурядного речення. Не розрізняє  прості та складні речення, складні речення із сурядним і підрядним зв’язком; не визначає види складних речень (сполучникові й безсполучникові), засоби зв’язку між частинами речення у складному, кількість граматичних основ у ньому.